У Х В А Л А
22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 489/5045/18
Провадження № 14-191 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" (далі також - позивач) до Одеського апеляційного адміністративного суду (далі також - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду,
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Ленінського районного м. Миколаєва від 4 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
14 серпня 2018 року позивач звернувся з позовом, в якому просив відшкодувати за рахунок Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 368,00 грн, сплачений позивачем за подання 16 січня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги.
Мотивував позов такими обставинами:
- 19 грудня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 814/1793/17 за позовом позивача про визнання неправомірними дій співробітників Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо незатримання 21 серпня 2017 року транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, і зобовʼязання Головного управління Національної поліції в Миколаївській області вчинити дії щодо негайного розшуку та тимчасового затримання вказаного транспортного засобу;
- 16 січня 2018 року позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та відповідача від 19 грудня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції;
- за подання вказаної касаційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 368,00 грн;
- 14 травня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв постанову, якою задовольнив частково касаційну скаргу позивача: скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позовні вимоги обґрунтовує статтями 1166, 1176 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та приписами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
4 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Миколаєва постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі. Мотивував тим, що питання повернення сплаченого судового збору за подання заяви в адміністративній справі регулюється главою 8 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, а тому справа має розглядатися адміністративним судом.
18 грудня 2018 року Миколаївський апеляційний суд прийняв постанову, якою залишив без змін ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2018 року.
Мотивував постанову так:
- вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц);
- стаття 1176 ЦК України застосовується до позовів, предметом яких є інші дії чи бездіяльність суду, які не повʼязані зі здійсненням правосуддя;
- суддя та суд не можуть бути відповідачами або іншими учасниками цивільної справи, окрім випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не як орган, що здійснює правосуддя (пункт 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів");
- законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених під час розгляду конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю;
- належним відповідачем у таких спорах є держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя;
- порядок і підстави розподілу судових витрат в адміністративній справі визначені у статті 139 КАС України.
17 січня 2019 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вважає, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства згідно із Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину сьому статті 1176 ЦК України.