У Х В А Л А
22 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 523/44/15-ц
Провадження № 14-193 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі також - позивач) до ОСОБА_3 (далі також - позичальник), ОСОБА_4 (далі також - поручитель) про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою позичальника на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2016 року та
в с т а н о в и л а:
30 грудня 2014 року позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути солідарно на його користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 191-08 МК від 21 березня 2006 року (далі - кредитний договір) у розмірі 66 334,08 доларів США, що станом на 16 грудня 2014 року за офіційним курсом Національного банку України становило 1 045 450,44 грн, з яких: борг за кредитом - 59 994,19 доларів США (еквівалент - 945 531,35 грн); борг за простроченими процентами - 6 339,89 доларів США (еквівалент - 99 919,09 грн), пеня - 127,38 грн, з яких: пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 30,26 грн, за несвоєчасне повернення процентів - 97,12 грн.
Мотивує позов такими обставинами:
- 21 березня 2006 року позичальник уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком (далі - АКІБ) "УкрСиббанк", правонаступником якого є позивач, кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 90 000,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 21 березня 2016 року;
- того ж дня з метою забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором АКІБ "УкрСиббанк" уклав з поручителем договір поруки № 204-08 П-МК;
- 20 лютого 2009 року позивач і позичальник підписали Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, змінивши кінцевий термін повернення кредиту на 21 березня 2021 року;
- через невиконання позичальником обовʼязків за кредитним договором 7 та 10 листопада 2014 року позивач надіслав їй та поручителю вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості, яку відповідачі не виконали.
24 лютого 2016 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким позов задовольнив. Вважав, що позовні вимоги підтверджені належними доказами та є обґрунтованими.
30 листопада 2016 року Апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року.
Мотивував ухвалу так:
- позичальник належно умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість;
- позивач повідомив позичальника та поручителя про наявність заборгованості за кредитним договором, яку відповідачі не погасили;
- недоведеними є факти сплати позичальником 94 836,88 доларів США в рахунок погашення кредитної заборгованості, а також те, що сплачені кошти були зараховані на рахунки позивача, які не були зазначені у кредитному договорі.
30 грудня 2016 року позичальник звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2016 року, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Мотивує скаргу так:
- апеляційний суд з порушенням порядку, встановленого законом, розглянув і відмовив у задоволенні клопотань позичальника про призначення судово-економічної експертизи та про витребування доказів;
- позичальник є фізичною особою-підприємцем і, маючи намір облаштувати перукарський салон, скористалася запропонованою програмою позивача з підтримки підприємництва в Україні й уклала кредитний договір з метою придбання нерухомого майна;
- оскільки позичальник не є фахівцем у галузі права, то, підписуючи кредитний договір, вона не звернула увагу на те, що у ньому зазначено, що він укладений позичальником як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем;
- справу має розглядати господарський суд. 21 квітня 2015 року Суворовський районний суд м. Одеси вже постановляв ухвалу, якою "направив справу для розгляду по суті за підсудністю до Господарського суду м. Одеси", але 23 липня 2015 року Апеляційний суд Одеської області постановив ухвалу, якою скасував зазначену ухвалу суду першої інстанції та направив справу для продовження розгляду;
- суди першої й апеляційної інстанцій не врахували обставини, що мали значення для правильного вирішення справи (відсутність у позичальника примірника кредитного договору; сплату позичальником 94 836,88 доларів США в рахунок погашення кредитної заборгованості шляхом внесення коштів на рахунки, які не були зазначені у кредитному договорі; позичальник не отримувала грошових коштів у касі банку та не підписувала заяву про видачу готівки № 1955 від 21 березня 2016 року, оригінал якої позивач надав для ознайомлення у суді апеляційної інстанції);
- договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошей, а факт підписання сторонами тексту кредитного договору без передання коштів не створює для позичальника обовʼязку повернути ці кошти.
27 лютого 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження.