ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня2019 року
м. Київ
справа № 728/47/15-к
провадження № 51-3318км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григорʼєвої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В. В.,
захисника МазуркевичаМ. А.,
прокурора Пашкова Є. Є.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги засудженого Халимона О. М. та першого заступника прокурора Чернігівської області на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2016 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року, залишеним без змінапеляційним судом, ОСОБА_2було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обовʼязків, передбачених ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь: комунального лікувально-профілактичного закладу "Чернігівська обласна лікарня" - 5418,25 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених закладом на лікування потерпілого; ОСОБА_3 - 99 704,03 грн та 50 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно, крім того, 37 129,54 грн - утраченого потерпілим щомісячного заробітку за період із 10 лютого 2015 року по 23 червня 2016 року; на користь держави 5413,68 грн - у рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, 19 липня 2014 року о 20:00 ОСОБА_2, керуючи у стані алкогольного спʼяніння автомобілем ВАЗ-21099 (державний номерний знак НОМЕР_1), рухаючись по вул. Пушкіна у м. Бахмачі, всупереч вимогам пунктів 2.9а, 16.11 Правил дорожнього руху, не надав перевагу в русі мотоциклу Zongshen (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі на вул. Чернігівській. Унаслідок цього ОСОБА_2 допустив зіткнення з указаним мотоциклом, водій якого отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого переламу діалізу обох кісток лівого передпліччя та внутрішньо-суглобового переламу нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням, черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани підборіддя.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) постановлені щодо нього вирок та ухвалу в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку скаржника, такий позов було розвʼязано несправедливо, розмір стягнутих із засудженого коштів у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди не підтверджено належними доказами, а висновки судів нижчих інстанцій про протилежне є необґрунтованими. Аргументуючи позицію, скаржник наголошує на відсутності у вироку розрахунків витрат, повʼязаних із посиленим харчуванням потерпілого; зазначає, що останній не підтвердив витрат у розмірі 31 188 грн на придбання металевих пластин для проведення операції, а надана квитанція на цю суму є сумнівною. Також ОСОБА_2 заперечує правомірність стягнення з нього витрат, понесених близькими родичами потерпілого (проїзд на приватних автомобілях) через відвідування ОСОБА_3 у лікарні. Крім того, засуджений вважає незаконним застосування судом індексу інфляції при визначенні розміру завданої матеріальної шкоди та помилковим розрахунок відшкодування втраченого потерпілим щомісячного заробітку. На думку скаржника, суд також необґрунтовано відхилив позовні вимоги потерпілого до страхової компанії.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, згадані рішення щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів прокурора зводиться до того, що місцевий суд не мав правових підстав для розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, адже засуджений, частково визнавши цивільний позов потерпілого, не повною мірою підтвердив фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), зокрема, її наслідків. Оскільки ОСОБА_2 вчинив ДТП у стані алкогольного спʼяніння, сторона обвинувачення вважає, що обраний засудженому захід примусу без застосування додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, є явно несправедливим через мʼякість. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу ОСОБА_2, а також вважав слушними доводи у скарзі сторони обвинувачення про порушення ч. 3 ст. 349 КПК; прокурор підтримав касаційну скаргу згаданої сторони в частині мʼякості заходу примусу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді, заперечивши обгрунтованість касаційних вимог засудженого.
Мотиви Суду