Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 449/1310/15-ц
провадження № 61-36247св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., від 17 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - управління праці та соціального захисту населення Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області, про зобовʼязання усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення.
Свої вимоги, із урахуванням їх уточнень, позивач мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. В квартирі з жовтня 2002 року зареєстровані його діти від першого шлюбу - відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які навідуються у квартиру лише у вихідні дні, оскільки навчаються у м. Бережани Тернопільської області, де і проживають. Він, будучи власником квартири, не має реальної можливості проживати у ній, оскільки відповідачі не впускають його до неї, систематично вчиняють скандали, ображають його, що підтверджується його неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів, не вважають своїм батьком, попри те, що він сплачує аліменти на їх утримання і навчання. Позивач змушений проживати разом із своєю дружиною та двома малолітніми дітьми в однокімнатній квартирі своєї матері, створюючи незручності їй і його теперішній сімʼї, адже відповідачі не мають жодного бажання з ним спілкуватись і в останні кілька років між ними склались виключно неприязні стосунки. Намагаючись мирним шляхом врегулювати конфлікт, прагнучи забезпечити своїх повнолітніх доньок житлом, він пропонував разом зі своєю матірʼю, взамін на звільнення квартири подарувати відповідачам будинок в с. Дусанів Перемишлянського району Львівської області, який належить його матері і знаходиться в доброму стані, однак відповідачі відмовились.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, зобовʼязати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом їх виселення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області, у складі судді Борняк Р. О., від 17 березня 2017 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в силу реєстрації відповідачів у спірній квартирі, яка належить на праві власності позивачу, вони порушують право останнього на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, з червня 2015 року не допускають до квартири, чим порушують права позивача, як власника квартири, які підлягають захисту шляхом виселення відповідачів із квартири.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргуОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року скасовано та постановлено нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобовʼязання відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано жодних доказів застосування до відповідачів заходів впливу у звʼязку із вчиненням ними дій, які роблять неможливим проживання позивача в одній квартирі з ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом скасовано правильне по суті рішення районного суду. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд фактично позбавив права позивача на повноцінне користування, розпорядження та володіння своєю власністю - квартирою. Судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідачі тривалий час не допускають позивача до житла, який є інвалідом 2 групи, змінили замки. Порушення прав позивача є систематичним та триваючим з 2015 року. Іншого місця проживання позивач не має.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 16 жовтня 2002 року, виданого на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою В. Я. 29 липня 2002 року, зареєстрованого № 2209, квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_4
Відповідачі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 з 01 жовтня 2002 року. Квартира складається із трьох житлових кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, туалету, загальною площею 65, 2 кв. м.
ОСОБА_4 є батьком відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Отже, відповідачі є членами сімʼї власника житла.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.