ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7009/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.
за участю представників : ФОП Суліма А.В. та Громадської організації "Спілка вкладників АТ "Дельта Банк" - адвоката Щербака Є.М., ПАТ "Дельта Банк" - адвоката Таболіна О.С., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб -адвоката Мостепанюка В.І., Національного банку України - Гузієнка Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Суліма Андрія Володимировича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019
та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018
у справі № 910/7009/18
за позовом Фізичної особи - підприємця Суліма Андрія Володимировича
до Національного банку України,
Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",
третя особа1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація "Спілка вкладників АТ "Дельта Банк",
про визнання недійсним договору застави майнових прав № 37/3МП від 11.04.2014 та визнання відсутнім права,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 ФОП Суліма Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Національного банку України та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору застави майнових прав № 37/3МП від 11.04.2014, укладеного між відповідачами, та визнання відсутнім права.
Позов мотивовано тим, що спірний правочин застави майнових прав, за яким Національний банк України вправі позачергово задовольнити свої кредиторські вимоги, порушує права вкладників, зокрема і позивача, як акцептованих кредиторів 4 та 7 черги, оскільки таким правочином змінюється розмір коштів, за рахунок яких будуть відшкодовуватися вимоги вкладників (кредиторів банку), при цьому позивач посилається на те, що спірний договір застави, за яким в заставу передано майнові права, які на думку позивача є нерухомим майном, не було нотаріально посвідчено, що є порушенням вимог ст. 13, ст. 14 Закону України "Про заставу" та ст. 18 Закону України "Про іпотеку", а також цей оспорюваний правочин укладений не уповноваженими особами та не містить погоджених істотних умов такого договору щодо предмету застави.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі № 910/7009/18 (суддя Джарти В.В.) в позові відмолено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 910/7009/18 (судді : Агрикова О.В., Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.) рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 залишено без змін.
У касаційній скарзі ФОП Суліма А.В. просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2018 у справі № 910/7009/18 скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову посилаючись на те, що судами обох інстанцій порушені вимоги ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, заперечується його право на судовий захист прав та інтересів, як були порушені на час звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач є зацікавленою особою - кредитор з акцептованими вимогами до неплатоспроможного банку - ПАТ "Дельта Банк", які погашаються в 4 чергу, а за спірним правочином застави майнових прав № 37/3МП від 11.04.2014 Національному банку України передані в заставу кредитні зобовʼязання інших осіб, підчас продажу банком цього заставного майна, кошти від реалізації підуть на позачергове погашення вимог лише НБУ, тоді як за рахунок цих грошових коштів можливо було б задовольнити вимоги фізичних осіб та ФОП, зокрема позивача, згідно черговості визначеної Законом України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій вирішуючи даний спір не врахували того, що спірний договір нотаріально не посвідчено, в порушення вимог 209, 513, 514, 577 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про заставу" та ст.ст. 18, 24 Закону України "Про іпотеку", при цьому укладаючи оскаржуваний правочин сторонами не було погоджено істотних умов щодо предмету застави, що на думку позивача також не враховано судами.
Крім того, у своїй касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 203, 207 ЦК України у звʼязку з тим, що, на думку позивача, сторони оскаржуваного договору застави майнових прав № 37/3МП від 11.04.2014 не висловили відповідного волевиявлення та не мали належних повноважень на його укладення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/7009/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2019 у даній справі відкрито касаційне провадження, розгляд справи призначено на 17.04.2019 на 10:45 .
У відзиві Національний банк України просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті з урахуванням обставин справи та з дотримання вимог норм матеріального та процесуального права.
Відповідач - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" і треті особаи1,2 які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Громадська організація "Спілка вкладників АТ "Дельта Банк" не скористались своїм правом подати до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, передбаченого ст.295 ГПК України та правом приєднатись до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступають, передбаченого ст.297 ГПК України.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до Касаційного господарського суду пояснення на касаційну скаргу в яких викладено прохання про врахування даних пояснень при розгляді справи, скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття касаційним судом нового рішення про задоволення позову ФОП Суліма А.В.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача та Громадської організації "Спілка вкладників АТ "Дельта Банк"- адвоката Щербака Є.М., який підтримав касаційну скаргу, представників ПАТ " Дельта Банк" - адвоката Таболіна О.С. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб-адвоката Мостепанюка В.І., які підтримали касаційну скаргу, представника Національного Банку України, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу та доводи пояснень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору застави майнових прав № 37/3МП від 11.04.2014 та визнання відсутнім права виходили з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 11.04.2014 між Національним банком України (кредитор) та ПАТ "Дельта Банк" (позичальник) укладено кредитний договір № 37, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 1 000 000 000 грн. на строк з 11.04.2014 до 03.04.2015 включно. Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлений на рівні 19,5% річних.
В забезпечення виконання зобовʼязань за вказаним кредитним договором між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 37/ЗМП від 11.04.2014, за яким предметом застави є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього договору (боржники), що є його невідʼємною частиною. Станом на 10.04.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 3 773 692 697,07 грн.
За п. 1.3 договору застави майнових прав, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.03.2015, надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 37 від 11.04.2014, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), щодо суми зобовʼязань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі: повернення заставодавцем заставодержателю заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені кредитним договором; сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобовʼязань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах, і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобовʼязання), у тому числі зобовʼязань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків. Також цим договором забезпечується належне виконання вимог заставодержателя щодо відшкодування витрат, повʼязаних з предʼявленням вимоги і зверненням стягнення на предмет застави, зазначений у пункті 1.1 цього договору, та інших вимог заставодержателя, право на задоволення яких за рахунок вартості предмета застави заставодержатель має відповідно до чинного законодавства України. Усі разом або будь-яке з зобовʼязань заставодавця, які визначені в цьому пункті цього договору та/або випливають (та/або випливатимуть у майбутньому) з кредитного договору, а також додаткових договорів (угод) до нього, якщо такі будуть укладені між заставодержателем та заставодавцем, у тому числі щодо строку та сум виконання зобовʼязань, інших умов, надалі іменуються "основне зобовʼязання". У випадку продовження строків виконання зобовʼязань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів (угод) до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобовʼязань.
Перелік кредитних договорів, майнові права за якими передані в забезпечення Національному банку України, викладено ПАТ "Дельта Банк" в реєстрі укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення Національному банку України, форму якого було затверджено Постановою Правління Національного банку України № 91 від 24.02.2014 "Про затвердження Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності".
Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".
Так, з 03.03.2015 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", при цьому за цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені ст.ст. 37, 38, 51, ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, позивача включено до 7 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" на суму 767 617,16 грн. (довідка Банку № 05-3240303 від 16.02.2016).
Звертаючись з даним позовом ФОП Суліма А.В., як акцептований кредитор банку, послався на те, що внаслідок укладення спірного правочину застави майнових прав між відповідачами, Нацбанк України набув право позачергового задоволення своїх кредиторських вимог, у звʼязку з чим, порушуються права та інтереси кредиторів АТ "Дельта Банк" 4 та 7 черги, зокрема і позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовʼязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 572 ЦК України, визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобовʼязань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовʼязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Статтею 13 Закону України "Про заставу" визначено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права (ст. 23 Закону України "Про заставу" (у редакції, яка діяла на момент укладання оскаржуваного Договору застави).
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовʼязанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обовʼязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обовʼязку боржника третьою особою. Кредитор у зобовʼязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовʼязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Застава як окремий спосіб забезпечення зобовʼязання регулюється параграфом 6 глави 49 ЦК України, законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
При цьому, договори застави майнових прав є способом забезпечення виконання зобовʼязання та не передбачають заміну кредитора у зобовʼязанні.
За ч. 1 ст. 220 ЦК України, У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про заставу", у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні обʼєкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних обʼєктів - за місцем реєстрації цих обʼєктів.
З огляду на вище наведене, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржуваний правочин застави майнових прав № 37/ЗМП від 11.04.2014 є договором застави, який за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, що регулюються положеннями Глави 49 параграфу 6 ст.ст. 572-593 ЦК України та Закону України "Про заставу", таким чином суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна угода, містить, лише ознаки договору застави і за своєю суттю та юридичною природою не є змішаним договором, а майнові права за кредитними договорами за своєю правовою природою не є нерухомим майном та законом на них не поширюється режим нерухомого майна, внаслідок чого відсутні підстави щодо обовʼязковості нотаріального посвідчення спірного правочину.
Щодо доводів позивача про відсутність погоджених істотних умов спірного договору застави майнових прав, суди попередніх інстанцій зазначили таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про заставу" передбачено, що опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, пункт 1.3 договору застави місить посилання на умови кредитного договору № 37 від 11.04.2014, зокрема щодо суми, строку повернення заборгованості, процентів за користування кредитом тощо.
Пунктом 1.1. договору застави передбачено, що предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік, яких наведений у додатку №1 до цього договору (далі - боржники).
Обтяження за договором застави зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.04.2014 № 44016711, що підтверджується належними доказами.
Так, з урахуванням зазначеного вище, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про те, що сторонами спірного договору застави майнових прав № 37/3МП від 11.04.2014, дотримано вимог щодо опису предмету застави, зворотного залежним чином не доведено.
Положенням про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2014 № 91, окрім іншого встановлено, що Банк для отримання кредиту для збереження ліквідності банку має подати до Національного банку реєстр укладених банком - позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами, що пропонуються в забезпечення Національному банку України (пул кредитів), форма якого наведена в додатку до цього положення (п. 16 Положення № 91).