ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 912/1135/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Берднік І.С., Кушніра І.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (головуючий суддя - Чорна Л.В., судді: Кравчук Г.А., Разіна Т.І.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"
2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5"
про визнання договору недійсним,
за участю:
від третьої особи: Стіфутін І.В. (арбітражний керуючий),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги укладений 19.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (далі - відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - відповідач-2), в частині передачі прав вимоги за кредитним договором № 06-32 (кредитна лінія, що поновлюється, з графіком зменшення заборгованості) від 23.05.2006, укладеним між позивачем та АКБ "ТАС-Комерцбанк" та договорами забезпечення виконання зобовʼязань за вказаним кредитним договором, а саме іпотечним договором від 24.05.2006, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5", посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В. 24.05.2006 та зареєстрований у реєстрі за № 1436.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позичальник - ТОВ "Промтехресурс" не надав письмової згоди банку на переведення прав кредитора за кредитним договором №06-32 від 23.05.2006 та іпотечним договором від 24.05.2006.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, позов задоволено частково шляхом визнання недійсним спірного правочину в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №06-32 від 23.05.2006. В частині вимог щодо відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.05.2006 в позові відмовлено.
Такі висновки судів мотивовані тим, що в момент вчинення спірного правочину не було дотримано норм чинного законодавства, зокрема статті 516, 629 Цивільного кодексу України, щодо обовʼязковості отримання письмової згоди позичальника на передання банком своїх прав вимоги третій особі, що є підставою для визнання його недійсним в частині. Також судом встановлено, що право вимоги за іпотечним договором не було передано на підставі спірного договору, то відсутні підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.
У касаційній скарзі відповідач-2 просить вказані судові рішення скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким у позові відмовити. Ці вимоги мотивовано порушенням судами статей 203, 204, 257, 267 Цивільного кодексу України, неповним зʼясуванням обставин справи, невідповідністю висновків судів обставинам справи, та їх неповним встановленням. Скаржник вважає, що при вчиненні спірного правочину його контрагентами були дотримані всі вимоги законодавства, зокрема щодо їх правомочності на укладання оскаржуваної угоди. Також зауважує про те, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів внаслідок вчинення спірної угоди. Зазначає скаржник і про незалучення судами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в порушення пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу позивача не може бути розглянуто, оскільки він поданий 23.04.2019, тобто поза межами строку, визначеного ухвалою Касаційного господарського суду від 26.03.2019.
Так ухвалою Верховного Суду від 26.03.2019 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 19.04.2019.
Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, повʼязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.
На підставі викладеного, зазначений відзив залишено судом без розгляду.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення в оскаржуваній частині, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом даного касаційного перегляду справи є вимога позивача визнати незаконним договір купівлі-продажу прав вимоги в частині відступлення права вимоги за укладеним ним як позичальником кредитним договором з підстав недотримання відповідачами, як сторонами спірного правочину, положень статей 203, 516, 629 Цивільного кодексу України.
Приймаючи оскаржувані судові рішення суди визнали, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, оскільки сторонами кредитного договору погоджено відступлення права вимоги за ним лише за наявності письмової згоди на це боржника, однак цієї умови при укладання спірного правочину його контрагентами дотримано не було. При цьому суди визнали, що боржник, як позивач у цій справі, довідався про порушення своїх прав в квітні 2018 року після отримання, як кредитором у справі Господарського суду Кіровоградської області №11/25 про банкрутство ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5", заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання заставним кредитором.
Підстави для скасування рішення та постанови в оскаржуваній частині відсутні з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у справі встановлено, що 23.05.2006 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехресурс" (позивальник) було укладено кредитний договір № 06-32 (кредитна лінія, що поновлюється, з графіком зменшення заборгованості), за умовами якого банк зобовʼязується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у договорі, а позичальник зобовʼязується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобовʼязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).
Виконання позичальником своїх зобовʼязань за цим договором забезпечується іпотекою цілісного майнового комплексу будівель, що належать майновому поручителю ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5" та знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Неополимівка, вул. Шахтарська, 3 (п. 5.1.1. договору).
Як вказувалось вище, відступлення права вимоги спірною угодою за укладеним в забезпечення кредитного договору договором іпотеки, не є предметом даного судового перегляду справи Верховним Судом.
Судами встановлено, що сторонами укладались додаткові угоди до вказаного кредитного договору, зокрема, додатковою угодою № 3 від 14.11.2006 сторони виклали пункт 10.3. договору в новій редакції: "Банк не має права повністю або частково перевести свої права та зобовʼязання по цьому договору, а також по угодам, повʼязаним із забезпеченням повернення кредитної лінії, третій особі без письмової згоди позичальника. Позичальник не має права повністю або частково уступити свої права та обовʼязки по цьому договору іншій особі без попередньої письмової згоди банку. Банк не має права без письмової згоди позичальника укладати договори поруки за зобовʼязаннями по цьому договору".
Встановлено і те, що 19.08.2014 Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) укладено спірний договір купівлі-продажу прав вимоги (договір), за умовами якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
Згідно з пункту 2.3 договору сторони передбачили, що права вимоги від продавця до покупця (далі - відступлення) та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги.
За умовами пункту 3.1. договору за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за цим договором покупець зобов`язаний сплатити продавцю загальну купівельну ціну у дату підписання.
Цей договір набирає чинності у момент його підписання сторонами залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обовʼязків за ним у повному обсязі. Сторони домовились, що покупець зобовʼязаний надіслати кожному позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги, що стосується кредитного договору, стороною якого є такий позичальник, в порядку, встановленому чинним законодавством (п.п. 7.1, 7.7 договору).