ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2019 року
Київ
справа №826/11040/15
адміністративне провадження №К/9901/27145/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломʼянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2015 (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (колегія суддів: головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.)
у справі №826/11040/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехбуд ЛТД"
до Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехбуд ЛТД" (далі - Товариство, Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2015 №0001852205, від 21.05.2015 №0002552205.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 29.04.2015 №0001852205 та від 21.05.2015 №0002552205.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 відкрито касаційне провадження.
Від позивача заперечень на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
21.02.2018 касаційну скаргу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сантехбуд ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укройлпродукт" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 16.04.2015 №1704/26-58-22-05/37485108.
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 881 527, 00 грн. по періодах: за жовтень 2014 року в сумі 850 291 грн,, за листопад 2014 року - 31 236 грн.
За наслідками проведеної перевірки та на підставі вищевказаного акту від 16.04.2015 відповідачем 29.04.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0001852205, яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання з ПДВ на суму 1 322 290, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 881 527, 00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 440 763, 50 грн.
Крім того, відповідачем у період з 29.04.2015 по 30.04.2015 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сантехбуд ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Укройлпродукт" за перід з 01.10.2014 по 30.11.2014.
За результатами перевірки складено акт від 05.05.2015 №2177/26-58-22-05/37485108.
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п. 44.1 статті 44, п.п. 14.1.36 статті 14, п.п. 134.1.1 статті 134, п. 138.2, 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 793 375, 00грн. за 2014 рік, у тому числі по періодах: за 2014 рік в сумі 793 375 грн.
На підставі Акту від 05.05.2015 відповідачем 21.05.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0002552205, яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на прибуток на суму 1 190 063, 00 грн., у тому числі основний платіж - 793 375, 00грн. та штрафні санкції - 396 688, 00грн.
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом установлено реальність здійснення контрагентом позивача - ТОВ "Укройлпродукт" операцій, в тому числі, у спірний період по взаємовідносинах із позивачем.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
У відповідності до при писів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовʼязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обʼєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звʼязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що повʼязані з рухом активів, зміною зобовʼязань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.