ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №814/1877/16
адміністративне провадження №К/9901/31435/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя: Гордієнко Т.О.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя: Романішин В.Л., судді: Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.)
у справі № 814/1877/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016: № 0000311304 про збільшення грошового зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб на 498809,78 грн. за податковим зобовʼязанням та на 124702,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення № 0000321304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 15945,97 грн.;вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.06.2016 № Ф-0000031304 зі сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування у сумі 159459,64 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016: № 0000311304, рішення № 0000321304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.06.2016 № Ф-0000031304.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі рішення, посилаючись на порушення судами норм: пунктів 44.1, 44.3 ст. 44, пунктів 177.2. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та відмовити у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги судами не було враховано, що позивачем під час перевірки не було надано доказів використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності, а тому відповідачем було правомірно виключено їх вартість із витрат.
Позивач не реалізував своє право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобовʼязання податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням та рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.06.2016 № 303/14-02-13-04-2771320315. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, пункту 1 частини 2 ст.6, абзацу 3 пункту 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування", а саме: завищено витрати у загальній сумі 2743188,50 грн. за 2014 та 2015 роки у звʼязку з придбанням паливно-мастильних матеріалів, використання яких у господарській діяльності не підтверджено документально - відсутні документи щодо фактичного пробігу автомобілів, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на цю суму, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 498809,78 грн., у тому числі: за 2014 рік - 231538,89 грн. та за 2015 рік -234538,89 грн.. Крім того, за висновками акту перевірки позивачем занижено єдиний соціальний внесок на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування в сумі 159459,64 грн., який нарахований на суму заниженого чистого оподатковуваного доходу.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.06.2016 № Ф-0000031304 зі сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування у сумі 159459,64 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016: № 0000311304 про збільшення грошового зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб на 498809,78 грн. за податковим зобовʼязанням та на 124702,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення № 0000321304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 15945,97 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2014 та 2015 роках позивачем до складу витрат було включено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 1376365,22 грн. та 1366823,28 грн. відповідно. Необхідність вказаних витрат позивачем була викликана тим, що позивачем надавалися послуги з перевезення вантажними автомобілями, за ним зареєстровані вантажні автомобілі DAF TE 95XF, DAF TE 95XF, MAN 18463, MAN 19364.
Підставою для висновку ДПІ про неправомірність включення цих витрат до складу податкового обліку обґрунтовано відсутністю у наданих позивачем на підтвердження правомірності цих витрат інформації про пробіг автомобілів та витрачене пальне. Це було розцінено контролюючим органом як свідчення відсутності звʼязку таких витрат із господарською діяльністю позивача.
Відповідно до пункту 177.1 ст. 177 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обовʼязків позивача в яких виник спір) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу..
Пунктом 177.2 цієї статті встановлено, що обʼєктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повʼязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо повʼязаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункту 177.4 цієї статті).