ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2019 року
Київ
справа №816/493/16
адміністративне провадження №К/9901/10927/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року (суддя - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бартош Н.С., Донець Л.О.) у справі
за позовом ОСОБА_2
до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про стягнення коштів, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - Управління ДАІ) про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на день звільнення з органів ДАІ відповідач не забезпечив здійснення виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, що належить ОСОБА_2 Крім того, просив стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4253,34 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що позивач, який на час звільнення належав до середнього начальницького складу та був звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, набув право на грошову компенсацію відповідно до абзацу другого пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_2 нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн., проте ця сума грошової компенсації позивачу не виплачена у звʼязку з відсутністю бюджетних асигнувань. Тому компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн. підлягає стягненню з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню. Разом із тим, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволенню не підлягають оскільки, правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, а відтак всі питання щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС підлягають вирішенню відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, а не норм Кодексу законів про працю України. Зважаючи на те, що вказаним Положенням не передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, позовні вимоги в цій частині визнано судом безпідставними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року залишено без змін.
7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у серпні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.
9. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані спеціальним законодавством, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
11. Касаційна скарга не містить клопотання скаржника про розгляд справи за його участі.
12. Управління ДАІ надало заперечення на касаційну скаргу, якими просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Вважає, що оскільки Положенням №114 та Законом України "Про міліцію" не передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.
13. Заперечення на касаційну скаргу не містять клопотання Управління ДАІ про розгляд справи за участі його представника.
14. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. ОСОБА_2 згідно наказу від 30 травня 2002 року № 280с прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
16. Наказом УМВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року № 625 о/с позивача згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу).
17. На дату звільнення повний розрахунок з позивачем Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не забезпечено - грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн. ОСОБА_2 не виплачена.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Стаття 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предʼявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
19. Стаття 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
20. Частина 1 статті 19 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію": форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. <…>
21. Пункт 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114): особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоровʼя чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.