ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №806/2192/18
адміністративне провадження №К/9901/68202/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування протоколу, зобовʼязання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Липи В.А. від 22 червня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Моніча Б.С., Капустинського М.М., Охрімчук І.Г. від 16 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування протоколу, зобовʼязання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 05 грудня 2017 року встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, повʼязаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975);
- скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 23 березня 2018 року № 31 в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобовʼязати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю, якому з 05 грудня 2017 року встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, повʼязаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які повʼязані з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 17 грудня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного від 16 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування протоколу, зобовʼязання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР та у період з 30 квітня 1986 року по 21 травня 1988 року приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звʼязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16 жовтня 2012 року № 2004, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг, а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання повʼязані з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Рішенням МСЕК від 10 квітня 2017 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 30 березня 2017 року вперше у звʼязку з отриманням поранення, контузії та захворювання, повʼязаного з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 грудня 2012 року (серії 10 ААБ) вбачається, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 18 грудня 2012 року, яка настала внаслідок поранення та захворювань повʼязаних з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 грудня 2017 року (серії 12 ААБ) вбачається, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 05 грудня 2017 року, яка настала внаслідок поранення та захворювань повʼязаних з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
Позивач з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у звʼязку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, повʼязаного з виконанням обовʼязків військової служби, звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні останнім до Міністерства оборони України.
23 лютого 2018 року відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги молодшому сержанту в запасі ОСОБА_2, якого звільнено зі строкової військової служби, а з 05 грудня 2017 визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, повʼязаного з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААБ №025960 від 26 грудня 2017 року, оскільки інвалідність встановлено понад тримісячний термін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що станом на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги повʼязується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.