ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №802/2274/16-а
адміністративне провадження №К/9901/31834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Гайсинської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року (Суддя: Воробйова І.А.),
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року (Судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.),
у справі № 802/2274/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Гайсинської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -
В С Т А Н О В И В:
21.12.2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайсинської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Гайсинська ОДПІ), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 р. № 41303-13, яким позивачу визначено до сплати суму транспортного податку за 2016 рік в розмірі 20 833,33 грн.,та податкову вимогу № 1434-17 на суму 20 833,33 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.16 року №41303-13. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді справи просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування доводів касаційної скарги посилався на те, що судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою що згідно Методики від 18.02.2016 року № 66 Міністерство економічного розвитку та торгівлі України розрахувало середньоринкову вартість автомобілів та до 1 лютого 2016 року подало до Державної фіскальної служби України інформацію в електронному вигляді про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пʼяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року (в тому числі і автомобіль, що належить позивачу Toyota Land Cruser Prado 150), що підтверджується скрін-копією з програми АІС "Податковий блок" щодо платників та обʼєктів оподаткування транспортним податком, та копією листа ДФС України від 01.02.2017 року № 2220/7/99-99-13-03-02-17.
Позивач в частині відмови в задоволенні позову рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржив, отже спірним з врахуванням доводів касаційної скарги є правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, позивач є власником транспортного засобу марки TOYOTA модель LAND CRUISER PRADO 150, 2012 року випуску.
29.06.2016 року Гайсинською обʼєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54, на підставі пп. 267.6.2 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 41303-13, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 20 833,33 грн.
У звʼязку з несплатою позивачем суми транспортного податку з фізичних осіб, 30.08.2016 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу №1434-17 про сплату наявного податкового боргу.
З приводу викладеного суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України обʼєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пʼяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015 році).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обʼєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1 378 грн.
Таким чином, обʼєктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пʼяти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.
З 19.02.2016 року набрала чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до обʼєктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, обʼєм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відтак, зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, вбачається, що повноваження та обовʼязок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.