ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2019 року
Київ
справа №820/1359/16
адміністративне провадження №К/9901/8687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М,
Шарапи В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі
за позовом ОСОБА_2
до Апеляційного суду Харківської області
треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України
про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області, в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати відмову в розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним; зобовʼязати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що постановою Верховної ради України від 12.11.2015 року її звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області у звʼязку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року № 04-03/92-ос ОСОБА_2 відрахована зі штату суду. Після звільнення з займаної посади судді вона звернулась до Апеляційного суду Харківської області з заявою про виплату вихідної допомоги, відповідно до вимог ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Однак, 17.02.2016 року відповідач відмовив їй у виплаті вихідної допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобовʼязано Апеляційний суд Харківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, у тому числі й виплата вихідної допомоги у звʼязку з виходом у відставку, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обовʼязком держави, оскільки суддя, перебуваючи на суддівській посаді значний час, був обмежений в праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема: обіймати оплачувані посади по сумісництву, виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу чи входити до правлінь комерційно-господарських чи фінансових товариств. Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому законодавець не може виокремлювати певну категорію суддів у відставці, які не мають права на отримання вихідної допомоги у звʼязку з виходом у відставку з підстав, не повʼязаних із статусом судді та його двадцятирічною професійною діяльністю, а у звʼязку з прийняттям законів які погіршують раніше надане їм право та гарантії реалізації такого. Таке законодавче регулювання суперечить меті встановлення конституційної гарантії матеріального забезпечення суддів, як елемента їх незалежності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що незалежно від дати подачі позивачем заяви про вихід у відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення її у звʼязку з виходом у відставку, вона має право на одержання вихідної допомоги, оскільки набула таке право ще задовго до фактичного виходу у відставку і таке її право було гарантоване Законом України №2453 від 07.07.2010 року. Судовим розглядом встановлено, що двадцять років необхідного стажу роботи на посаді судді, а отже і право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання, позивач набула під час дії ч. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862 -XII, а в подальшому і ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ . За таких обставин суд зазначав, що позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги у звʼязку з її відставкою, відповідно до ст. 136 Закону України №2453 від 07.07.2010 року, яка діяла на час набуття позивачем такого права на отримання вихідної допомоги, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України, оскільки положеннями статті 22 Конституції України чітко визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Апеляційний суд Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу Апеляційного суду Харківської області задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016р. по справі № 820/1359/16. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
7. Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області позивач перебувала на посаді судді і їй нараховувалася та виплачувалася заробітна плата. Отже, отримання позивачем заробітної плати в період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді Апеляційного суду Харківської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у вересні 2016 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року.
9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року залишити в силі.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що право на виплату вихідної допомоги при виході судді у відставку є правом матеріальним, а тому ці відносини в часі регулюються законом, який діяв на час їх виникнення. 20 років необхідного стажу на посаді судді та право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання скаржник набула 15.10.2012 року під час дії ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862 -XII, а в подальшому і ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ. Подання 09.12.2014 року заяви про відставку було лише реалізацією вже набутого скаржником права на виплату вихідної допомоги. За таких обставин Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання", яким виключено ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не поширюється на ОСОБА_2, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись на ст.8 та ст.22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлена вже набутого нею права на вихідну допомогу, а тому Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання" не може бути застосований до скаржника. Крім того, вважає, що позбавлення права на вихідну допомогу порушує принцип єдиного статусу всіх суддів України і рівність суддів у відставці.
11. Державна судова адміністрація України надала заперечення на касаційну скаргу, якими просить залишити в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року і відмовити в задоволені касаційної скарги в повному обсязі. Зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які діяли на час прийняття рішення про звільнення скаржника. Оскільки на момент звільнення скаржника 12.11.2015р. стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втратила чинність, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні. Посилається на те, що після подання заяви про відставку ОСОБА_2 продовжувала отримувати суддівську винагороду. Будь-які виплати, у тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюються відповідно до наказу голови суду, як розпорядника бюджетних коштів. Вважає безпідставним доводи касаційної скарги щодо того, що позбавлення права на вихідну допомогу є звуженням гарантій незалежності судді. Крім того, зазначає, що рішення про неконституційність Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання" в частині виключення ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів) Конституційним Судом України не приймалось.
12. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. ОСОБА_2 з 15.10.1992 року по 05.11.1998 року працювала на посаді судді Червонозаводського районного суду м. Харкова, а з 06.11.1998 року по 17.11.2015 року - суддею Апеляційного суду Харківської області.
14. Позивачем 09.12.2014 року подано до Вищої ради юстиції заяву про відставку.
15. Верховною радою України 12 листопада 2015 року прийнято постанову № 788-VIII "Про звільнення суддів", якою, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у звʼязку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області.
16. На підставі постанови Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 р., наказом голови Апеляційного суду Харківської області № 04-03/92-ос від 17.11.2015 року ОСОБА_2 відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області 17.11.2015 року у звʼязку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.
17. Позивач листом звернулась 10.02.2016 року до Апеляційного суду Харківської області з вимогою нарахувати та виплатити вихідну допомогу, відповідно до вимог ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".