ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2019 року
м. Київ
справа №461/7691/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22812/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (колегія суддів у складі: Качмара В.Я., Гінди О.М., Рибачука А.І.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови та рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДМС України у Львівській області), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЛВ № 058863, винесену 17.11.2016 т.в.о. начальника ГУ ДМС України у Львівській області Дашавцем І.Я. за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
- визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Львівській області Жураківського А.І. від 17.11.2016 про примусове повернення та заборону в`їзду на територію України громадянину республіки Азербайджан ОСОБА_3.
Галицький районний суд м. Львова постановою від 17.05.2017 позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.08.2017 постанову Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2017 в частині визнання протиправним та скасування рішення головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Львівській області Жураківського А.І. від 17.11.2016 про примусове повернення та заборону в`їзду на територію України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_3 скасував та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовив. Повернув позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1102,45 грн. за подання позовної заяви. В решті постанову Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2017 залишив без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.11.2016 уповноваженою посадовою особою ГУ ДМС України у Львівській області Шишкою В.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ № 058863 стосовно ОСОБА_3 за частиною першою статті 203 КУпАП, у якому зазначено, що у м. Львові по вул. Словацького, 1, об 11:50 год. встановлено факт перевищення позивачем дозволеного строку перебування на території України, що є порушенням пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок № 150), а саме: ухиленням від виїзду після закінчення дозволеного терміну перебування.
На підставі вказаного протоколу відповідачем в цей же день прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЛВ № 058863, якою позивача визнано винним у порушенні пункту 2 Порядку № 150 та відповідно до частини першої статті 203 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., штраф сплачений позивачем.
Крім того, 17.11.2016 головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Львівській області Жураківським А.І. було винесено рішення про примусове повернення та заборону вʼїзду на територію України громадянина Азербайджана ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, затверджене т.в.о. начальника ГУ ДМС України у Львівській області Дашавець І.Я. За даним рішення позивачеві заборонено вʼїзд на територію України строком на три роки до 16.11.2019 та його зобовʼязано покинути територію України до 27.11.2016.
Не погодившись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що порушення посадовими особами ДМС України процесу розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності і позбавлення належного їй права на отримання допомоги захисника і перекладача є достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови та рішення, оскільки таке є наслідком неправомірного застосування до позивача відповідних актів реагування.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав до часткового скасування рішення суду першої інстанції в частині з відмовою в задоволенні позову. Рішення суду вмотивоване тим, що неповідомлення про зміну паспортного документа та свідоцтва про народження органам ДМС України під час вʼїзду в Україну та подання заяви на імміграцію свідчать про наміри позивача продовжувати перебування на території України з порушенням порядку такого перебування, з огляду на що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення із застосуванням заборони вʼїзду на території України строком на три роки є належним заходом реагування на порушення, що ним вчинені. Водночас, суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав недотримання при її складанні вимог окремих статей КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що заборона подальшого вʼїзду в Україну строком на три роки є факультативним стягненням, яке може і не застосовуватися, однак в оскаржуваному рішенні жодним чином не мотивовано покладання такого обмеження на позивача. Окрім цього, звертає увагу на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на момент прийняття рішення про примусове повернення та заборону вʼїзду на територію України не набрала законної сили, а тому не могла мати преюдиційного значення для винесення відповідного рішення.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх вʼїзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до пунктів 6 та 9 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України - це іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Відповідно до частин першої та третьої статі 9 Закону № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства вʼїжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.