ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №810/952/17
адміністративне провадження №К/9901/41987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Генічеської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 (суддя-доповідач: Дудін С.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 (головуючий-доповідач: Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.)
у справі №810/952/17
за позовом ОСОБА_4
до Генічеської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генічеської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 16657-13 про визначення податкового зобовʼязання із орендної плати за земельну ділянку на 141580,62 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 № 81534-1301 у частині визначення податкового зобовʼязання із орендної плати за земельну ділянку на 100514,12 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм пунктів 288.1, 288.2, 288.5 ст. 288, пунктів 289.2 та 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За доводами касаційної скарги, відповідачем було правомірно розраховано позивачу суму податкового зобовʼязання із орендної плати за земельну ділянку із розміру, встановленого у договорі оренди, із врахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки. Судами не були враховані коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі, а також тих обставин, що нормативна грошова оцінка не переглядалась з моменту укладання договору.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на правовому титулі оренди у позивача знаходиться земельна ділянка загальною площею 4.00 га рекреаційного призначення, яка розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області за договором оренди землі від 11.08.2008, укладеного із Генічеською райдержадміністрацією. Пунктом 5 цього договору визначено, що нормативна грошова оцінка становить 156729,00 грн. Пунктом 9 цього договору розмір щорічної орендної плати встановлений у розмірі трикратного розміру земельного податку, що становить 64840,00 грн.
Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 16657-13 про визначення податкового зобовʼязання із орендної плати за земельну ділянку за 2016 рік на 141580,62 грн. При цьому контролюючий орган виходив із визначеного договором оренди землі від 11.08.2008 розміру орендної плати із врахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК плата за землю - обовʼязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обовʼязок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обовʼязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 ст. 14 ПК).
Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.