ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2019 року
Київ
справа №802/2350/17-а
адміністративне провадження №К/9901/63989/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2018 (головуючий суддя - Воробйова І.А.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Загороднюк А.Г., Драчук Т.О.)
у справі №802/2350/17-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш"
до Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Ш" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ДФС) від 10.11.2017.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про помилковість висновків ДФС, що господарські операції, укладені між позивачем та його контрагентами реально не виконувались та мали безтоварний характер, тому у відповідача не було правових підстав для донарахування позивачу грошових зобовʼязань та застосування до нього штрафних санкцій.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 10.11.2017 №0010081406 та №0010071406.
Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в звʼязку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведено позапланову документальну перевірку Товариства з своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Ремподіллябуд" та ПП "Гранде плюс" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014.
За результатами перевірки складено акт від 02.10.2017 № 1855/1406/33623460.
В акті викладено висновок контролюючого органу про порушення Товариством п.п. 44.1., 44.3. ст. 44, п. 198.1. ст. 198, п.п. 200.1, 200.2. ст. 200 Податкового кодексу в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 248 733 грн.
На цій підставі відповідачем 10.11.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0010081406, яким до позивача застосованоа дміністративний штраф у сумі 510 грн.;
- № 0010071406, яким позивачу донараховано ПДВ у сумі 115 400 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у 28 850 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивувала тим, що під час перевірки позивачем не надано документів бухгалтерського обліку, що підтверджують реальне виконання укладених між Товариством та його контрагентами договорів. Крім того, за інформацією ДФС ані ПП "Ремподіллябуд", ані ПП "Гранде плюс" не могли виконувати укладені господарські договори через відсутність у них матеріально-технічної та кадрової бази.
Матеріалами справи встановлено, що 23.10.2014 Товариством (Покупець) та ПП "Гранде плюс" (Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого продавець зобовʼязався передати у власність позивача товар.
04.08.2014 між Товариством (Замовник) та ПП "Ремподіллябуд" (Перевізник) укладено договір №04/08/14-01 про надання послуг, відповідно до умов якого останнє зобовʼязалось надати позивачу послуги з перевезення вантажу.
В цей же день між Товариством (Наймач) та ПП "Ремподіллябуд" (Наймодавець) укладено договір №04/08/14-02, за умовами якого наймодавець зобовʼязався передати позивачу у тимчасове користування будівельну техніку: автогрейдер, трактор, два катки.
Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача (договори поставки та надання послуг, підряду та додаткова угода до нього, довідки про вартість виконаних робіт, відомість витрачених ресурсів витрат замовника, акт звірки взаєморозрахунків, видаткові та податкові накладні) за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та ПП "Ремподіллябуд" і ПП "Гранде плюс" господарських договорів.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Питання, повʼязані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення обʼєкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобовʼязань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У звʼязку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у звʼязку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений звʼязком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: