ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №219/3516/17
адміністративне провадження №К/9901/38779/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №212/4165/17
за позовом ОСОБА_2
до Криворізького обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
третя особа - Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної у місті ради
про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Чабаненко С.В., Баранник Н.П., Щербака А.А.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) через свого представника звернувся в суд з адміністративним позовом до Криворізького обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії Криворізького обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_2;
- зобовʼязати Криворізьке північне обʼєднане Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити виплату ОСОБА_2 належної пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01 квітня 2017 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що він користується правом на отримання пільгової пенсії за Списком № 1 з 1998 року. З 01 квітня 2015 року він був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1, але довідка № 12100001249 від 01 квітня 2015 року була вилучена у звʼязку із скасуванням її дії на підставі рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 30 травня 2017 року. 09 червня 2017 року він повторно був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб. Відразу після переїзду позивач подав заяву до відповідача щодо переведення його пенсійної справи до м. Кривого Рогу та здійснення виплати належної йому пенсії за його зареєстрованим місцем перебування. Однак з 01 березня 2017 року відповідач перестав виплачувати належну позивачу пенсію. На неодноразові звернення до відповідача із заявами про розʼяснення причин та підстав припинення виплат йому пенсії, отримував відповідь, що підставою для припинення виплат є рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Покровської районної у місті ради від 07 лютого 2017 року № 07, оформленого у вигляді протоколу та яке було прийнято на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року, а саме підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Також його було повідомлено, що 31 травня 2017 року до відповідача від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Покровської районної у місті ради надійшло рішення про скасування дії його довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 30 травня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Криворізького північного обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення з 1 березня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_2, зобовʼязано відповідача відновити виплату ОСОБА_2 належної пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 1 березня 2017 року. Допущено до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць відповідно до пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, та що частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" встановлено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або суду. Тому, відповідач безпідставно, як на підставу призупинення пенсійних виплат позивачу, посилається на пункт 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 8 червня 2016 р. № 365, яким зокрема передбачено, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Криворізького північного обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є, зокрема, знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою. Своє рішення апеляційний суд мотивує тим, що законодавцем визначено чіткий Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, механізм їх реалізації та субʼєктний склад осіб, уповноважених на їх реалізацію, вимоги яких відповідачем дотримано. Наявність рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 07 лютого 2017 року про припинення соціальних виплат було правомірно покладено в основу для прийняття Криворізькім північним обʼєднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області рішення про припинення виплати пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 08 грудня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 243/6746/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 24 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 25 квітня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач отримує пенсію за віком з 01 лютого 2015 року.
Відповідно до довідки № 1210001249 від 01 квітня 2015 року позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: АДРЕСА_1.
З 01 березня 2017 року відповідачем зупинено виплату пенсії позивачу.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду із позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права відмовлено в задоволенні позову. Зазначає, зокрема, що при вирішенні справи апеляційний суд безпідставно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", згідно з якою пенсія виплачується в разі фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації, вказаним у довідці департаменту соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" визначено перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом, а не постановою Кабінету Міністрів України.
Від відповідача та третьої надійшли відповідно відзив і заперечення на касаційну скаргу, в яких вони просять касацій скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розвʼязання проблем, повʼязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобовʼязання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобовʼязаннями України.