ПОСТАНОВА
Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №226/1056/17
адміністративне провадження №К/9901/23383/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №226/1056/17
за позовом ОСОБА_2
до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради
про визнання бездіяльності неправомірною та зобовʼязання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради
на постанову Димитровського міського суду Донецької області (у складі судді Клепка Л.І.) від 20 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.) від 21 серпня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) через представника звернулася в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради (далі УСЗН Мирноградської міської ради, відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобовʼязання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправною відмову УЗСН Мирноградської міської ради у призначенні ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;
зобовʼязати УСЗН Мирноградської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 27 вересня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, зазначений позов задоволено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 20 вересня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У звʼязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 243/6746/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 24 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 25 квітня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до довідок від 29 вересня 2016 №1455027921, №1455027922 ОСОБА_2 та її доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, взято на облік як осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з до м. Мирнограда Донецької області.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве Донецької області народила доньку ОСОБА_3
Зазначена інформація внесена до Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб. На час розгляду справи довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не скасована.
27 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до УСЗН Мирноградської міської ради з заявою про призначення їй допомоги при народження дитини, проте рішенням відповідача від 16 листопада 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини відповідно до п. 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, та рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 16 листопада 2016 року № 20, у звʼязку з тим, що заявник не мешкає за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги, оскільки відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обовʼязкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Димитровського міського суду Донецької області від 20 липня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року
№ 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 1 статті 13 цього Закону з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сімʼях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сімʼям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) та іншими законами України.
Статтею 3 Закону № 2811-XII визначені види державної допомоги сімʼям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (статті 4, 5, 10 Закону № 2811-XII), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону.
За приписами ст.11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови предʼявлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; у разі виникнення інших обставин.
Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сімʼям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04.02.2009 року).