УХВАЛА
24 квітня 2019 року
м. Київ
провадження № 13-21зво19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Яновської О.Г.,
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю.,
розглянула заяву ОСОБА_3 про перегляд вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2012 року за виключними обставинами і
в с т а н о в и л а:
Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 2, 6, 13 частини 2 статті 115, частини 4 статті 187 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
18 квітня 2019 року ОСОБА_3, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про їх перегляд за виключними обставинами.
У поданій заяві засуджений порушує питання про заміну покарання, призначеного йому вироком місцевого суду, у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк та посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) у справі "Кафкаріс проти Кіпру","Вінтер та інші проти Сполученого Королівства", "Ласло Маґяр проти Угорщини" та "Пєтухов проти України", як на підставу для здійснення провадження Великою Палатою Верховного Суду.
На думку заявника, призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі та відсутність правового механізму умовно-дострокового звільнення від відбування такого покарання чи його помʼякшення призводить до порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши порядок подання заяви, її відповідність вимогам кримінального процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заяву слід повернути особі, яка її подала, з таких міркувань.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобовʼязань при вирішенні справи судом, є виключною обставиною. Такі заяви у відповідності до частини 3 статті 463 КПК подаються до Верховного Суду для їх розгляду у складі Великої Палати.
Пунктом 2 частини 5 статті 461 КПК передбачено право на подачу заяви про перегляд судового рішення з наведених вище підстав лише особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.
Однак, ЄСПЛ рішень щодо ОСОБА_3 не постановляв, не вказує на них у своїй заяві і сам засуджений. Рішення ЄСПЛ, на які посилається заявник, у справах "Кафкаріс проти Кіпру", "Вінтер та інші проти Сполученого Королівства", "Ласло Маґяр проти Угорщини" та "Пєтухов проти України" не є підставою у розумінні статей 459, 461 КПК для здійснення провадження Великою Палатою Верховного Суду за виключними обставинами відносно ОСОБА_3