Постанова
іменем України
25 квітня 2019 р.
м. Київ
справа № 419/2302/15-к
провадження № 51-2508км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
за участю:
прокурора Єременка М. В.,
захисника Кірʼян Н.В.,
засудженого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кірʼян Н.В. на вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201513050000563, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 19 травня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 був призваним на військову службу за мобілізацією та зарахований до списків особового складу військової частини В4680 з призначенням на посаду номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї 1-го механізованого батальйону. Відповідно до наказу командира зазначеної військової частини за № 174 ОСОБА_2 був залучений до складу сил, які беруть участь у АТО на території Донецької та Луганської областей та приступив до виконання обовʼязків за займаною посадою. Під час виконання завдань за призначенням особовий склад 1-го механізованого батальйону в/ч В 4680 передислокований на схід України, поблизу с. Кримського Новоайдарського району Луганської області та розташований на території взводно-опорного пункту (ВОП) "Шнурик". Разом із ОСОБА_2 на території ВОП проходив військову службу військовослужбовець в/ч В4680 солдат ОСОБА_3
26 серпня 2015 року о 14.00 год, перебуваючи на території ВОП "Шнурик", ОСОБА_2, побачивши ОСОБА_3, який перебував у добовому наряді у стані алкогольного спʼяніння, забрав у нього автомат, та, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, діючи за відсутності між ними відносин підлеглості, змусив ОСОБА_3 виконувати фізичні вправи, а потім двічі вдарив рукою по потилиці. Приблизно о 19.00 год. того ж дня, повторно побачивши ОСОБА_3 у стані спʼяніння, ОСОБА_2 завдав йому удари долонею по щоці та коліном у ніс.
27 серпня 2015 року приблизно о 01.00 год ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, в окопі завдав ОСОБА_3, який лежав спиною на землі, удар прикладом автомата АК-74 у обличчя та не менше пʼяти ударів правою ногою взутою у берці в ліву ділянку обличчя, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 31.08.2015 р. по 20.06.2017 р. включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 р. до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 та закрити кримінальне провадження за недоведеністю вини її підзахисного у скоєнні кримінального правопорушення, за яке його засуджено. Вважає, що досудове слідство та судовий розгляд проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях, на суперечливих показаннях свідків, на недопустимих доказах. Зазначає, що при внесенні до ЄРДР відомостей щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, від яких останній помер, кримінальному провадженню був присвоєний № 12015130500000563, однак у постанові про доручення розслідування зазначеного кримінального провадження слідчій групі начальника СВ Новоайдарського РВ ГУМВСУ у Луганській області Кузнецова В.В. від 27.08.2015 року, у постанові про призначення групи прокурорів в.о. військового прокурора Луганського гарнізону Баннікова С.В. від 27.08.2015 року зазначені зовсім інші номери кримінальних проваджень та дати, які, на думку захисника, свідчать про нелегітимність та незаконність дій призначених за цими постановами службових осіб ( слідчих, прокурорів) та, відповідно, недопустимість усіх доказів, зібраних цими службовими особами. Стверджує, що протокол огляду місця події від 27.08.2015 року не відповідає вимогам ст.ст.104-106, 223, 227 КПК України, а висновок експерта про дослідження речових доказів, висновки судово-імунологічних експертиз, протоколи проведення слідчих експериментів від 17.11.2015 року та від 02.09.2015 року, є недопустимими доказами. Посилається на те, що її підзахисному не було надано можливості для ознайомлення з журналом судового засідання. Апеляційний суд на зазначенні порушення не звернув уваги та безпідставно залишив вирок щодо її підзахисного без зміни. Окрім того, у порушення вимог кримінального процесуального закону, проголошення повного тексту ухвали апеляційного суду відбулося без участі засудженого та його захисника.
У запереченні прокурор просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Кірʼян Н.В. та засуджений ОСОБА_2 підтримали подану скаргу.
Прокурор Єременко М. В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви суду
При розгляді даного кримінального провадження Верховний Суд виходить з того, що згідно ст. 438 КПК України, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК України, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які оскаржуються у касаційній скарзі захисника.
Відповідно до ст. 438 КПК Українипредметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі обʼєктивного зʼясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Доводи касаційної скарги сторони захисту про необґрунтованість засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, аналогічні доводам, які наводились в судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висновками судів нижчих ланок погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.