Постанова
Іменем України
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 640/16112/14-ц
провадження № 61-34490св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2015 року у складі судді Золотарьова Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування вартості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 жовтня 2013 року він надав ОСОБА_6 для ремонту автомобіль ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він керував за дорученням. Через деякий час він дізнався, що останній не має наміру віддавати йому вказаний автомобіль. Мати ОСОБА_6 - ОСОБА_5 надала йому розписку від 30 грудня 2013 року, у якій зобовʼязалася придбати йому у строк до 05 січня 2014 року інший автомобіль взамін належного йому ВАЗ-2107, проте умов розписки не виконала. Йому відомо, що автомобіль, який обіцяла йому повернути відповідач, продано.
Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь вартість автомобіля ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 69 000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 690,00 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 69 000,00 грн на відшкодування вартості автомобіля. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2015 року залишено без змін.
Задовольняючи позов та стягуючи із відповідача на користь позивача 69 000,00 грн на відшкодування вартості втраченого автомобіля, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не повернула позивачу спірний автомобіль та не придбала нового, чим порушила свої зобовʼязання, підтверджені розпискою.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки він не є власником автомобіля ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Судами не встановлено реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі володів автомобілем ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довіреністю від 03 вересня 2012 року, виданою власником транспортного засобу ОСОБА_7