УХВАЛА
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2721/18
Провадження № 12-64гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 916/2721/18 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Професійної спілки робітників морського транспорту "Одеського морського порту" про визнання недійсним пункту колективного договору за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року (головуючий суддя Поліщук Л. В., судді Бєляновський В. В., Богатир К. В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 10 січня 2019 року (суддя Цісельський О. В.) та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Професійної спілки робітників морського транспорту "Одеського морського порту" (далі - Профспілка) про визнання недійсним пункту 2.12 колективного договору, укладеного між позивачем (роботодавець) і відповідачем на 2016 - 2018 роки та зареєстрованого Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради 10 травня 2016 року за № 08/158-023.
Позов мотивовано тим, що за змістом спірного пункту 2.12 колективного договору Адміністрація зобовʼязана інформувати Профспілку про її економічний та фінансовий стан, всі зміни в організації виробництва та праці, оплати праці, та планах її соціального розвитку, а також виключно за погодженням з Профспілкою приймати рішення з питань, що стосуються змін в організації виробництва і праці, трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, проте, за твердженням позивача, такі положення колективного договору виходять за межі компетенції сторін цього договору та регулюють порядок здійснення господарської діяльності, тобто суперечать нормам чинного законодавства і повинні бути визнані судом недійсними.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 10 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спір в цій справі виник щодо недійсності пункту колективного договору та стосується врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України від 03 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", а сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, тому за своєю правовою природою він не є господарським і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У березні 2019 року Адміністрація звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року й ухвалу Господарського суду Одеської області від 10 січня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки сторонами спору у цій справі є юридичні особи, то з огляду на субʼєктний склад сторін такий спірвідноситься до юрисдикції господарських судів і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Разом з тим, у касаційній скарзі Адміністрації викладено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції є порушення ними правил предметної та субʼєктної юрисдикції.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження та передав цю справу разом з касаційною скаргою Адміністрації на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції є порушення ними правил предметної та субʼєктної юрисдикції.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
З огляду на те, що Адміністрація оскаржує постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року й ухвалу Господарського суду Одеської області від 10 січня 2019 року з підстав порушення ними правил предметної та субʼєктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої та пʼятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, оскільки Велика Палата Верховного Суду є визначеним судом касаційної інстанції для розгляду таких справ, а також ураховуючи, що предметом перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, що є однією з форм закінчення розгляду справи, то справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням її учасників.