ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 712/14455/16-к
провадження № 51-9139км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Демчика В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2018 року у кримінальному провадженні №12016251010008299 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду Черкаської області від 17 липня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу було залишено без змін - у вигляді домашнього арешту цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.
Строк відбування покарання ухвалено обраховувати з моменту затримання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн. кожному.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 жовтня 2016 року, приблизно о 03 год. 53 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 145, біля входу в нічний розважальний заклад "Reflection", знаходячись в стані алкогольного спʼяніння, виказуючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільних норм, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, де в ході відпочинку вживав алкогольні напої, в обстановці проведення публічного заходу, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в результаті сварки з раніше невідомим йому ОСОБА_7, яка розпочалася всередині закладу, а в подальшому на вулиці, біля центрального входу в заклад, з хуліганських мотивів, порушуючи громадський порядок, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, в присутності відвідувачів та працівників закладу наніс потерпілому не менше чотирьох ударів правою рукою в область голови та три удари ногою в тулуб, та не менше одного удару правою рукою в область голови потерпілого, який є тяжким за ознакою небезпеки для життя, від якого останній впав на землю, втративши при цьому свідомість, після чого ОСОБА_1, проявляючи свою неповагу до суспільних норм, не надавши допомоги, з місця скоєння правопорушення зник в невідомому напрямку, а потерпілий у непритомному стані був госпіталізований до КЗ "Третя міська лікарня швидкої медичної допомоги" Черкаської міської ради, де 15 жовтня 2016 року помер від отриманих тілесних ушкоджень.
В результаті таких умисних дій ОСОБА_1, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №03-01/777 від 17 жовтня 2016 року, потерпілому ОСОБА_7 спричинені легкі та тяжкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора та задовольнив частково апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, змінив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації дій обвинуваченого, перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК та призначив йому покарання за ч. 1 ст. 119 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 119 КК і ч. 1 ст. 296 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обовʼязків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. В решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, у звʼязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого внаслідок мʼякості, посилаючись на те, що апеляційним судом не було дотримано принципу безпосередності дослідження доказів, своє рішення, яким було змінено правову кваліфікацію дій обвинуваченого та помʼякшено покарання, апеляційний суд належним чином не обґрунтував та не вмотивував, залишивши поза увагою ряд обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення кримінального провадження та ухвалення законного рішення.
Також зазначає про порушення апеляційним судом вимог статей 370, 404, 413, 414, 417, 419 КПК, який побудував рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК виключно на даних висновку спеціаліста від 23 лютого 2017 року № 21 з питань судово-медичної експертизи ОСОБА_8, який є неналежним і недопустимим доказом, доводах сторони захисту та показаннях обвинуваченого, підійшовши упереджено до оцінки показань судово-медичного експерта ОСОБА_9, допитаного під час апеляційного розгляду, навівши його показання у рішенні частково на користь сторони захисту, невмотивовано лишивши решту свідчень без оцінки та аналізу, зокрема щодо механізму отриманих тілесних ушкоджень потерпілим, які перебувають у причино-наслідковому звʼязку з настанням смерті.
Наголошує на тому, що апеляційним судом залишено без уваги ставлення ОСОБА_1 до скоєного злочину, дані про особу засудженого, який має спеціальну спортивну підготовку, а відтак твердження апеляційного суду про те, що обвинувачений наносив удари невеликої сили, є припущенням.
Крім того, прокурор вважає безпідставним застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, яке зроблено без урахування тяжкості скоєних злочинів у стані алкогольного спʼяніння.
У запереченнях та доповненнях до них захисник Демчик В.І. просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, вважає ухвалу апеляційного суду обґрунтованою і вмотивованою.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив задовольнити касаційну скаргу.
Засуджений та захисник просили залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Правильність висновків судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, за який у тому числі засуджено останнього, у касаційній скарзі не оспорюється, а тому касаційним судом не перевіряється.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Згідно з цією нормою закону у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобовʼязаний навести докладні мотиви прийнятого рішення. При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку. Цих вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Із матеріалів справи вбачається, що місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікував дії останнього за ч. 2 ст. 121 КК, як спричинення ОСОБА_7 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого. Місцевий суд охарактеризував форму вини ОСОБА_1 в даному випадку як непрямий невизначений умисел.
Апеляційний суд, переглядаючи цю справу, дійшов висновку, що під час суперечки ОСОБА_1 умисно ударив потерпілого кулаком в обличчя, від чого той упав і внаслідок удару потилицею об асфальт отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні. При цьому ОСОБА_1 міг усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, але не міг передбачити його суспільно-небезпечні наслідки та не бажав настання наслідків у виді смерті й тяжких тілесних ушкоджень.