Постанова
Іменем України
23 квітня 2019 року
м. Київ
судова справа № 539/1604/16-к
провадження № 51-10283км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
при секретарі Гапон С. А.,
за участю прокурора Рибачук Г. А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Самойленка М. О. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013180240001810
від 10 грудня 2013 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 грудня
2013 року приблизно о 20:00 за місцем проживання ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_2 в стані алкогольного спʼяніння під час сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків у ході спільного розпиття спиртних напоїв умисно руками, ногами та деревʼяним стільцем і ніжкою від нього завдав численних ударів у різні частини тіла ОСОБА_4, чим спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, а ОСОБА_3 за вказаних обставин у стані алкогольного спʼяніння умисно спричинив
ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровʼя.
У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з огляду на сукупність досліджених у судовому засіданні доказів і положення ч. 1
ст. 28 КК України дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутня кваліфікуюча ознака "вчинення злочину групою осіб" як і відсутні підстави вважати, що останні своїми спільними діями спричинили потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, а тому кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, а ОСОБА_3 - за ч. 2 ст. 125 цього Кодексу.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 22 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі зі змінами та доповненнями засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить помʼякшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі та застосувати до нього положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений указує на те, що місцевий суд при призначенні покарання належним чином не врахував дані про його особу та обставини, що помʼякшують покарання й призначив покарання, яке явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Апеляційний суд, як вважає засуджений, доводи, викладені в апеляційних скаргах його захисника та потерпілого всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином не перевірив і не навів належних мотивів на їх спростування.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 змінив касаційні вимоги та просив задовольнити його касаційну скаргу лише в частині помʼякшення покарання, призначеного
за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, до мінімального, встановленого санкцією зазначеної норми вказаного Кодексу, а в решті просив судові рішення залишити без зміни.