У Х В А Л А
17 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/392/18
Провадження № 12-57гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 906/392/18 за касаційною скаргою Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - Рада) на рішення Господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2018 року (суддя Вельмакіна Т. М.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року (судді Розізнана І. В., Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) за позовом Попільнянського кооперативного ринку до Ради про визнання недійсним рішення від 27 березня 2018 року № 502, і
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року Попільнянський кооперативний ринок звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Ради про визнання недійсним рішення від 27 березня 2018 року № 502, яким позивачу припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4061 га для виробничого використання, розташованою за адресою: вул. Героїв Майдану, смт. Попільня Житомирської області.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2018 року у справі № 906/392/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року, позов задоволено; визнано недійсним пункт 3 рішення Ради від 27 березня 2018 року № 502; стягнуто з Ради на користь Попільнянського кооперативного ринку 1762,00 грн. судового збору.
У лютому 2019 року Рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2018 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Ради, призначив її до розгляду та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 3 квітня 2019 року справу № 906/392/18 разом із касаційною скаргою Ради передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у касаційній скарзі Рада оскаржує судові рішення в тому числі з підстав порушення судами правил предметної та субʼєктної юрисдикції. Так, скаржник зазначав, що відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень рад входить компетенція розпорядження землями територіальних громад, у таких правовідносинах Рада діє як субʼєкт владних повноважень, а тому даний спір мав розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
За приписами частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 квітня 2019 року, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обовʼязковою згідно із приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.