Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 235/975/17
провадження № 61-16873св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське",
третя особа - Відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Красноармійськ Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3на рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Жданової В. С., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське"
(далі - ПАТ "Шахтоуправління "Покровське") про стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що протягом тривалого часу він працював у вугільній промисловості. Його загальний стаж роботи складає 21 рік 8 місяців 16 днів, при чому весь строк в умовах впливу шкідливих факторів. З відповідачем він перебував у трудових відносинах з 03 травня 2007 року до 19 квітня 2014 року, працював на посаді гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем в шахті. За власним бажанням у звʼязку з виходом на пенсію звільнився. Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 01 квітня 2014 року, в пунктах 16, 17 якого зазначено, що професійне захворювання виникло у звʼязку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці, обумовленими впливом промислового фактора. Тривалий час він знаходиться на лікуванні. Через поганий стан здоровʼя він був змушений звільнитися з шахти і зараз не працює, хоча ще міг би працювати і виконувати ту саму роботу, яку виконував до отримання захворювання, оскільки на момент звільнення йому було лише 41 рік. Все це разом вплинуло на його спосіб життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні великі кошти. В результаті отриманого професійного захворювання він втратив нормальні життєві звʼязки і змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року у складі судді Хмельової С. М. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання у розмірі 25 000, 00 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, повʼязані з отриманням ним професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував глибину моральних та фізичних страждань, ступінь втрати професійної працездатності, наявність вимушених змін у життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні позивача.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" задоволено. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року змінено в частині розміру стягнення відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000, 00 грн. В інший частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та змінюючи розмір відшкодування, керувався тим, що суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, помилково дійшов висновку, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні позивача для відновлення стану його здоровʼя, не врахувавши положень частини третьої статті 42 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування", якою передбачено оплату за рахунок держави зазначених витрат.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування неналежним чином дослідив підстави заявленого позову, глибину і тривалість страждань позивача, суті негативних наслідків, що сталися в його житті через отримання професійного захворювання.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 працював у ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" з 03 травня 2007 року. 19 квітня 2014 року звільнений відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням у звʼязку з виходом на пенсію.
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 14 квітня 2014 року № 243313 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності з 10 квітня 2014 року, огляд проведено первинно, ступінь втрати працездатності складає 30, 00 %, до 01 травня 2016 року. Причина втрати професійної працездатності - професійне захворювання. Потребує медикаментозного лікування при відсутності протипоказань.
Згідно з довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 25 серпня 2016 року № 0044965 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності з 01 травня 2016 року безстроково, огляд проведено повторно. Ступінь втрати працездатності складає 30, 0 %. Переогляду не підлягає. Потребує медикаментозного, санітарно-курортного лікування внаслідок професійної патології.