Постанова
Іменем України
22 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 405/861/17
провадження № 61-33086 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Гідросила АПМ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гідросила АПМ" на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 травня
2017 року у складі судді Шевченко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Гідросила АПМ" (далі ПрАТ "Гідросила АПМ") про стягнення середнього заробітку.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що згідно наказу від 01 листопада 2009 року № 260 він був прийнятий по переведенню до підрозділу виробництва деталей ротора ПрАТ "Гідросила АПМ" налагоджувальником автоматичних ліній і агрегатних верстатів четвертого розряду. З вересня 2014 року по 14 серпня 2015 року він проходив військову службу, після демобілізації повернувся на роботу, в період з 13 серпня 2015 року по 31 січня 2016 року перебував у основній щорічній та додатковій відпустках. 23 січня 2016 року вступив на військову службу до Збройних Сил України за контрактом, строком на 1 рік, у звʼязку з чим відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) за ним зберігається місце роботи, посада і середній заробіток. Однак, відповідач не виплатив йому середній заробіток за період з 23 січня
2016 року по 23 січня 2017 року (час проходження ним військової служби за контрактом).
Посилаючись на наведе, просив зобовʼязати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 01 лютого 2016 року по 07 січня 2017 року в розмірі 55 037,92 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Зобовʼязано ПрАТ "Гідросила АПМ" нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за період з 01 лютого 2016 року по 07 січня 2017 року.
Стягнуто з ПрАТ "Гідросила АПМ" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 01 лютого 2016 року по 07 січня 2017 року у розмірі 55 037,92 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України існував особливий період, який не закінчився на час розгляду справи, а відтак на ОСОБА_4 розповсюджуються гарантії, передбачені статтею 39 Закону України "Про військовий обовʼязок та військову службу" та статтею 119 КЗпП України, зокрема на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації. З огляду на не виплату позивачеві середнього заробітку під час проходження ним військової служби за контрактом, суд вважав обгрунтованими його вимоги про стягнення середнього заробітку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "Гідросила АПМ" відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час укладення позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки і оборони України щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України, вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду справи, а відтак на ОСОБА_4 розповсюджуються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, у звʼязку з чим суд обгрунтовано задовольнив його вимоги про стягнення середнього заробітку за час проходження ним військової служби за контрактом.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ПрАТ "Гідросила АПМ", у якій заявник просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 липня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що набрання чинності
07 січня 2017 року змін до статті 119 КзПП України, якими виключено положення частини четвертої цієї статті про здійснення грошового забезпечення призваних працівників, які продовжують військову службу, за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", обовʼязок підприємства щодо збереження робочого місця та виплати середньої заробітної плати позивачу не був закріплений в жодному нормативно-правовому акті. Після внесення до КЗпП України відповідних змін позивачу нараховано та виплачено середній заробіток за період з 07 січня 2017 року по 23 січня 2017 року, а тому відповідачем не було допущено порушень трудових прав позивача.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
31 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 згідно наказу від
01 листопада 2009 року № 260 був прийнятий по переведенню у підрозділ виробництва деталей ротора ПрАТ "Гідросила АПМ" налагоджувальником автоматичних ліній і агрегатних верстатів четвертого розряду.
05 вересня 2014 року на виконання Указу Президента України від 21 липня
2014 року "Про часткову мобілізацію" № 607/2014 ОСОБА_4 був призваний Кіровоградським обласним військовим комісаріатом до лав Збройних Сил України по мобілізації.
14 серпня 2015 року позивач був звільнений з військової служби в запас на підставі Указу Президента України від 12 червня 2015 року "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" № 328/2015.
З 13 серпня 2015 року по 31 січня 2016 року ОСОБА_4 перебував у основній щорічній та додатковій відпустках.
23 січня 2016 року між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України, в особі командира військової частини В6266, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на один рік.
У звʼязку з прийняттям на військову службу за контрактом позивач з роботи звільнений не був, місце роботи за ним зберігалося, однак середній заробіток не виплачувався.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до положень статті 17 Конституції Україниоборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.