Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 539/2235/14-к
провадження № 51-4843км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області
від 12 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170150000002, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Хорол Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1засуджено за ч. 2 ст. 365 КК
до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обовʼязки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 9000 грн витрат на правову допомогу.
За вироком суду заступника начальника - начальника кримінальної міліції Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області майора міліції
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, перевищуючи свої службові повноваження та порушуючи функціональні обовʼязки вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.
Так, 04 лютого 2014 року ОСОБА_1, за вказівкою керівника - начальника Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області Кравченка О.М., разом
з працівником ВДАІ зазначеного РВ ОСОБА_4 та начальником СКЗ ОСОБА_5 на службовому автомобілі доставили ОСОБА_2
та ОСОБА_6 з м. Гребінки до Лубенського обласного наркологічного диспансеру, який розташований на вул. Миру, 1, в м. Лубнах Полтавської області, для проведення освідування на стан наркотичного спʼяніння.
В приміщенні диспансеру ОСОБА_2 відмовився проходити вищезазначену процедуру, у звʼязку із чим ОСОБА_1 вирішив примусити його здати аналіз сечі для визначення стану наркотичного спʼяніння, для чого близько 17:30 разом
із ОСОБА_4 відвів ОСОБА_2 у кімнату для паління де, перевищуючи владу
і службові повноваження, умисно, застосовуючи психологічний тиск, погрози, взяв останнього за кисть правої руки, а ОСОБА_4 - за ліву руку, та, застосовуючи фізичну силу, намагаючись повалити потерпілого на підлогу, заламав його руку назад та підіймаючи її вгору зламав ОСОБА_2 пʼятий палець правої руки, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоровʼя.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_1 -
без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що показання свідків, якими обґрунтовано вирок, викладені у цьому судовому рішенні однобічно та неправильно, більшість свідків спростували показання потерпілого, однак суд надав їм невірну оцінку та не зазначив у вироку мотиву вчинення злочину. Фактично суд обґрунтував вирок лише показаннями потерпілого й залишив поза увагою той факт, що іншими судовими рішеннями,
які набрали законної сили, визнано недоведеним факт присутності ОСОБА_4,
а отже й ОСОБА_1 при описаних потерпілим подіях. Вказує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення не навів
в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що рішення цього суду не відповідає вимогам