Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 752/17647/16-ц
провадження № 61-23240св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк",
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором кредиту.
Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Електорн Банк" (далі - ВАТ "Електрон Банк") та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № КF50923, на виконання якого останній наданий кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше
17 липня 2023 року під 13,5 % річних, який ОСОБА_4 зобовʼязалася повертати частинами, визначеними згідно із кредитним договором. Факт видачі кредиту підтверджується заявою на видачу готівки від 18 липня 2008 року № 1753-7.
Із моменту отримання кредиту відповідач здійснювала часткове погашення, проте допускала систематичне порушення встановленого графіком порядку та строків погашення.
Із метою забезпечення виконання зобовʼязань ОСОБА_4 за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923, між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_5 18 липня 2008 року укладений договір поруки № РО 94877. Умовами цього договору визначено, що ОСОБА_5 зобовʼязався відповідати перед
ВАТ "Електрон Банк" за виконання позичальником зобовʼязань, що виникли із кредитного договору у повному обсязі, у тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором солідарно з ОСОБА_4
Станом на 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі
35 506,65 доларів США, яка складається із: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 835,03 доларів США, що у еквіваленті становить 357 497,17 грн; несплачених процентів за користування кредитними коштами у розмірі
5 368,30 доларів США, що у еквіваленті становить 138 716,87 грн; пені у розмірі
16 303,32 доларів США нарахованої за період із 09 жовтня 2015 року по 10 жовтня 2016 року включно, що у еквіваленті складає 421 277,78 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "ВіЕс Банк" просило стягнути у солідарному порядку із відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором
від 18 липня 2008 року № КF50923 у розмірі 35 506,65 доларів США.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року позов
ПАТ "ВіЕс Банк" залишено без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що у ОСОБА_4 відсутні невиконані зобовʼязання за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "ВіЕс Банк".
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно зʼясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ПАТ "ВіЕс Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що позичальник у добровільному порядку виконала рішення суду, яке підтверджується квитанцією
від 16 березня 2015 року № 577032 та повністю погасила заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом за період із червня по серпень
2014 року є помилковим, оскільки судом не повно та всебічно зʼясовано обставини справи, а саме не враховано, що на цей час кредитний договір не припинений та є чинним, а отже, за ним нараховуються відсотки та пеня.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк" та
ОСОБА_4 укладений кредитний договір № КF50923, відповідно до умов якого банк зобовʼязався надати позичальнику грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США, а позичальник зобовʼязалася повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться у додатку № 1 до кредитного договору і є його невідʼємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 17 липня 2023 року, процент за користування кредитом встановлено у розмірі 13,5 % річних.
У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється у розмірі 23,5 %. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5 % річних. Позичальнику надається кредит для споживчих потреб.
Із метою забезпечення виконання зобовʼязань ОСОБА_4 за кредитним договором від 18 липня 2008 року № КF50923 між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_5 18 липня 2008 року укладений договір поруки № РО 94877.
Відповідно до умов зазначеного договору поруки, поручитель ОСОБА_5 зобовʼязався відповідати перед банком за виконання позичальником
ОСОБА_4 зобовʼязань, що виникли із кредитного договору у повному обсязі, у тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором солідарно з ОСОБА_4