Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 442/5044/14-ц
провадження № 61-34975св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року у складі головуючого-судді Коваля Р. Г. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2018 року у складі суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на підставі договору дарування від 05 вересня 1966 року на праві власності належить 1/3 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1, інші 2/3 ідеальних частин вказаного будинку належать відповідачу ОСОБА_5 Рішенням Народного суду міста Дрогобича Львівської області від 10 квітня 1967 року здійснено реальний поділ будинку та земельної ділянки, яка за ним закріплена, їй виділено 202, 89 кв. м, а іншому співвласнику - 406 кв. м.
Посилаючись на те, що останнім часом між ними з відповідачем виникли суперечки щодо користування земельною ділянкою, а саме спільним заїздом до будинку з вулиці та входом, якими вона користується понад 50 років, спільно з чоловіком брали участь у їх облаштуванні та поточному ремонті, а також на те, що вона через похилий вік - 78 років, її чоловік - інвалід першої групи, позбавлені фізичної і матеріальної можливості облаштувати нові вхід та заїзд до будинку, ОСОБА_4 просила визначити порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, відповідно до часток у праві власності на будинок та до рішення Народного суду міста Дрогобича Львівської області від 10 квітня 1967 року, прийнявши за основу варіант № 1 висновку № 6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2016 року, виділивши їй у користування земельну ділянку площею 174,56 кв. м, а відповідачу земельну ділянку площею 369,56 кв. м, залишивши у спільному користуванні земельні ділянки площею 39,44 кв. м та 1 44 кв. м.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 подав зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивував тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1984 року є власником 2/3 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1, а саме квартири № 1 у вказаному будинку,квартира № 2 належить на праві власності ОСОБА_4 Рішенням Народного суду міста Дрогобича Львівської області від 10 квітня 1967 року в порядку поділу земельної ділянки, на якій розташовано вказаний будинок, виділено попередньому власнику ОСОБА_7 406 кв. м, а ОСОБА_4 - 202,89 кв. м, на якій остання здійснила самовільну прибудову до частини будинку, квартири № 2, без його погодження, вивівши з будинку вхід на його земельну ділянку.
Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просив зобовʼязати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні належною йому та його дружині ОСОБА_6 земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинної прибудови й встановити порядок користування земельною ділянкою згідно таблиці №3 та/або №4 додатку №2 висновку №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 0, 0585 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_4 земельну ділянку площею 174,56 кв. м, ОСОБА_5 - 369,56 кв. м, залишивши у їх спільному користуванні земельні ділянки площею 39,44 кв. м та 1,44 кв. м, у межах та конфігурації, визначених у варіанті № 1 запропонованому висновком № 6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2016 року. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову мотивовано тим, що сторони мають право користуватися спірною земельною ділянкою пропорційно їх часток у праві власності на будинок, найбільш доцільним варіантом розподілу земельної ділянки є варіант № 1, запропонований висновком № 6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2016 року. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_5 не надано жодних належних і допустимих доказів про те, що прибудова та веранда, здійснені ОСОБА_4 до належної їй частини будинку, до набуття ОСОБА_5 права власності на іншу частину будинку, є незаконними та створюють останньому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно зʼясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при визначенні порядку користування земельною ділянкою, необґрунтовано та незаконно обрали один із найвіддаленіших варіантів виділення в натурі земельної ділянки, при цьому проігнорували відносини, що склалися між сторонами, співвласниками жилого будинку, щодо користування земельною ділянко; не врахували, що заїзд та вхід до жилого будинку облаштовано лише силами і коштами відповідача, і виключно в цілях особистого користування, а у позивача є всі необхідні умови для самостійного облаштування відокремленого власного заїзду/виїзду. Суди проігнорували існування конфліктів між сторонами та обрали один із найменш наближених до ідеальних часток варіант фактичного користування земельною ділянкою й найнесприятливіший для врегулювання спору варіант експерта, що передбачає спільне користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташовано споруджений за власні кошти відповідачем заїзд для автомобілів та доріжка.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що на підставі договору дарування від 05 вересня 1966 року ОСОБА_4 набула право власності на 1/3 ідеальних частин жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель.