Постанова
Іменем України
25 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 398/1146/17
провадження № 61-25994св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Олександрійське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Олександрійського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року у складі судді Крімченко С. А. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Олександрійське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області у квітні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у вигляді переплати пенсії по інвалідності, яка виникла за період з 01 липня 2015 року до 31 січня 2016 року в сумі 7 103, 00 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 23 липня 1999 року на обліку в управлінні перебувала та отримувала пенсію по інвалідності з дитинства ОСОБА_4 Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 08 лютого 2016 року виплату пенсії заявниці було припинено, так як вона стала на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації для отримання державної соціальної допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам". До матеріалів пенсійної справи долучено копію трудової книжки, серії НОМЕР_1, відповідача. Відповідно до запису № 13 трудової книжки ОСОБА_4 з 19 червня 2007 року призначено на посаду спеціаліста Дівочепільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та присвоєно 15 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування.
Враховуючи положення частини сьомої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", з 01 квітня 2015 року до 31 січня 2016 року у відповідача було відсутнє право на отримання пенсії по інвалідності.
Для забезпечення особливого порядку виплати пенсії у квітні 2015 року Пенсійним фондом України було проведено звірку списків працюючих одержувачів пенсії із автоматизованої системи обробки пенсійної документації на базі компʼютерних технологій, розроблену підрозділом Міністерства соціальної політики України, щодо виявлення пенсіонерів, які за даними персоніфікованого обліку працюють на спеціальній посаді, що не дає право на пенсію з 01 квітня 2015 року. Проте за наслідками такої звірки ОСОБА_4 як пенсіонера, яка працює на спеціальній посаді, що не дає права на отримання пенсії, не було виявлено.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, так як відсутня її вина в одержанні пенсії, яка добровільно була виплачена позивачем.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2017 року, у задоволенні позову Олександрійського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що завдана позивачу шкода у вигляді виплаченої відповідачу пенсії в сумі 7 103, 00 грн є об`єктивним наслідком поведінки відповідача. Позивачем також не надано доказів того, що ОСОБА_4 скоїла будь-які зловживання зі свого боку або подала Управлінню недостовірні дані. Навпаки, відповідач повідомила, що працює в органах місцевого самоврядування і відповідна довідка є в матеріалах пенсійної справи.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Олександрійське обʼєднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2017 року, постановити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. За твердженнями заявника, судами неправильно застосовано частину сьому статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та статтю 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому заявник вважає, що виплата пенсії відповідачу була зумовлена рахунковою помилкою та недобросовісною бездіяльністю відповідача, яка не надавала заявнику відомості про її працевлаштування.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить касаційну скаргу Олександрійського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 встановлено довічно 3 групу інвалідності.
З вересня 2003 року ОСОБА_4 в Олександрійському районному Управлінні пенсійного фонду України отримувала пенсію по 3 групі інвалідності.
У матеріалах пенсійної справи ОСОБА_4 є довідка Дівочепільської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 28 серпня 2007 року №247 про те, що ОСОБА_4 працює спеціалістом сільської ради з 01 червня 2007 року відповідно до розпорядження від 31 травня 2007 року № 20.
Також у матеріалах пенсійної справи є заява ОСОБА_4 про те, що вона вийшла на роботу з 01 червня 2007 року. У розпорядженні Олександрійського районного управління Пенсійного фонду України від 17 вересня 2007 року № 125705 про призначення пенсії ОСОБА_4 зазначено, що вона працює.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобовʼязані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обовʼязку і одержання у звʼязку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.