Постанова
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 204/7148/16-ц
провадження № 61-43694св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (зараз Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"),
представник позивача - Білоус Андрій Володимирович,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", подану представником Білоусом Андрієм Володимировичем, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Самсонової В. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року, у складі суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі кредитного договору № DNUHGI0000006750, укладеного 02 квітня 2008 року між банком та відповідачем, останній отримав кредит в розмірі 530 250 грн зі сплатою 15% річних строком до 02 квітня 2020 року.
У звʼязку з неналежним виконанням позичальником зобовʼязань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення, станом на 02 листопада 2016 року виникла заборгованість в розмірі 999 423 грн 73 коп.
Посилаючись на викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_4 суму вказаної заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а відтак задоволення позову призведе до подвійного стягнення за основним зобовʼязанням.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно зʼясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2018 року представник Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" ( далі - АТ КБ "ПриватБанк") - Білоус А.В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк після звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання має право предʼявити позов до боржника з вимогою про сплату частини заборгованості, яка не була погашена за рахунок вартості предмета іпотеки.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 02 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 був укладений договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000006750, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 530 250 грн зі сплатою 15% річних строком до 02 квітня 2020 року. На забезпечення договору, відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_4 свої зобовʼязання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, унаслідок чого станом на 02 листопада 2016 року має заборгованість в розмірі 999 423 грн 73 коп, з яких 516 423 грн 73 коп. - заборгованість за кредитом, 483 000 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєкта нерухомого майна від 06 грудня 2016 року № 74965646, квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки належить на праві власності ПАТ КБ "ПриватБанк".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовʼязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.