ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 704/696/16-ц
провадження № 61-42166 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_4,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Міністерство юстиції України, ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, прокуратура Черкаської області,
третя особа - прокуратура Черкаської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року в складі судді Фролова О. Л. та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 10 липня 2018 року в складі колегії суддів Гончар Н. І., Бондаренка С. І., Ювшина В. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ДКСУ 416 976 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 09 червня 2003 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а також предʼявлено обвинувачення.
18 листопада 2012 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 було закрите в звʼязку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, та скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Також позивач зазначав, що визнання ним на початку розслідування справи своєї вини, було вимушеним і спричинене його бажанням якнайшвидшого закриття кримінальної справи.
Указані обставини спричинили ОСОБА_4 глибокі душевну та психологічну травми, викликали повʼязані з цим моральні страждання й переживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що право на відшкодування шкоди в позивача відсутнє, оскільки на початку досудового слідства та під час судового розгляду він давав покази на підтвердження своєї вини, тобто шляхом самообмови, яка була добровільною й завідомо неправдивою, перешкоджав зʼясуванню істини в справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 02 травня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно зʼясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
09 серпня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4 указував, що він жодним чином не перешкоджав установленню істини в справі та не визнавав своєї вини, а відповідні висновки судів не ґрунтуються на обставинах справи.
Просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Черкаської області на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що постановою СВ Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області від 09 червня 2003 року відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, а 21 червня 2003 року - обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
25 червня 2003 року ОСОБА_4 було предʼявлено обвинувачення в учиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України.
Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 25 червня 2003 року ОСОБА_4, ознайомившись із постановою про притягнення його як обвинуваченого в учиненні передбаченого частиною першою статті 122 КК України злочину, заявив, що повністю визнає себе винним у предʼявленому обвинуваченні.
Згідно з постановою про направлення справи до суду від 26 червня 2003 року ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, в скоєному розкаявся.
Із постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2003 року вбачається, що підсудний ОСОБА_4 свою вину в учиненому злочині, передбаченому частиною першою статті 122 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся.
Справа розглядалася судом та передавалася для продовження розслідування неодноразово.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу Тальнівського районного відділу УМВС України в Черкаській області від 18 листопада 2012 року кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, закрито, в звʼязку з відсутністю в його діях складу злочину, та скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Під час досудового слідства та розгляду справи в суді ОСОБА_4 повністю визнавав себе винним у вчиненні передбаченого частиною першою статті 122 КК України злочину.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.