Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 759/12710/16-ц
провадження № 61-39510св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва",
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - КП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок № АДРЕСА_3 перебуває у господарському віданні та на обслуговуванні позивача. Квартира НОМЕР_1 у вказаному будинку була виділена, на підставі ордера № 244 від 15 березня 1990 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 було знято з реєстраційного обліку, у звʼязку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Згодом було встановлено, що у зазначеній квартирі без будь-яких правових підстав проживає ОСОБА_4, яка перебуває на реєстраційному обліку за іншою адресою.
Ураховуючи викладене позивач просив виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до КП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва" про визнання права користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позову посилалася на те, що вона з ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 1974 року по день смерті останнього. Після реєстрації шлюбу вони проживали в комунальній квартирі АДРЕСА_2, а після отримання чоловіком ордеру на квартиру АДРЕСА_3, вона разом з ним та за його згодою стала проживати у спірній квартирі. Через хворобу чоловіка, у звʼязку з доглядом за ним та власною зайнятістю, вона не була зареєстрована в квартирі. Після смерті чоловіка ОСОБА_5, який загинув трагічно, вона продовжує проживати у квартирі, належним чином утримує її, сплачує комунальні послуги.
Позивач вважає, що з урахуванням вказаних обставин вона набула права користування квартирою АДРЕСА_3 у м. Києві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року позов КП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва" задоволено. Виселено ОСОБА_4 із самовільно зайнятої однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наймач спірної квартири ОСОБА_5 за життя письмову згоду на вселення не надавав, питання щодо її реєстрації належним чином ніколи не вирішувалось і в період з 1990 року по 1996 року ОСОБА_5 ніколи не звертався до житлових органів щодо реєстрації членів його сімʼї, також від нього не надходило заяв про тимчасове проживання в жилому приміщенні інших осіб, нарахування житлово-комунальних послуг здійснювалося із розрахунку на одну особу, а тому ОСОБА_4 проживала у спірній квартирі на правах тимчасового мешканця і після смерті чоловіка продовжувала в ній проживати без належної правової підстави.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_4 на надала достатніх та належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що з часу отримання ОСОБА_5 ордеру на зазначену квартиру вона проживала в квартирі постійно та вселилась за згодою чоловіка, як член його сімʼї.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовуКП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право користування квартирою АДРЕСА_3.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову про виселення та задоволення зустрічного позову про визнання права користування спірною квартирою, апеляційний суд виходив із того, що відсутні підстави передбачені частиною третьою статті 116 ЖК Української РСР для виселення ОСОБА_4 із спірної квартири, оскільки вона була вселена до неї як член сімʼї наймача - її чоловіка ОСОБА_5 та за його згодою, проживала з ним однією сімʼєю до дня його смерті, що відповідно до вимог статті 65 ЖК Української РСР свідчить про набуття нею права користування квартирою. Крім того, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_4 надала докази на підтвердження того, що за життя її чоловік ОСОБА_5 хворів, був інвалідом другої групи і ОСОБА_4 здійснювала за ним догляд, у звʼязку з чим з поважних причин не було вирішено питання щодо її реєстрації (прописки) у спірній квартирі. При цьому зазначено, що ОСОБА_4 після смерті чоловіка не втратила звʼязок із спірною квартирою, оскільки продовжує в ній проживати, утримує її та сплачує комунальні платежі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва", не погоджуючись із судовим рішенням апеляційного суду, подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховані обставини, які є преюдиційними при вирішенні цієї справи, та які встановлені рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 08 грудня 1998 року, залишеним без змін ухвалою Київського міського суду від 07 квітня 1999 року, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання права на житло та задоволено зустрічний позов Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінського району м. Києва про виселення ОСОБА_4 із спірної квартири. ОСОБА_4 не надала доказів про існування письмової згоди ОСОБА_5 на її вселення у спірну квартиру, відповідно до вимог статті 65 ЖК Української РСР. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що ОСОБА_4 під час подружнього життя з ОСОБА_5 була забезпечена житлом, на даний час має прописку по АДРЕСА_5, перебуває на квартирному обліку у Подільському районі з 01 вересня 2000 року. Також апеляційним судом не враховано, що КП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва" не наділена повноваженнями виступати відповідачем у справах про визнання права користування майном, що знаходиться у власності територіальної громади м. Києва. Оспорюване рішення безпосередньо впливає на права та обовʼязки власника майна - Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, надано строк для надання відзиву та зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає. При цьому зазначено про те, що обставини встановлені рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 08 грудня 1998 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінського району м. Києва про визнання права на житло та зустрічним позовом Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінського району м. Києва до ОСОБА_4 про виселення, не можуть бути преюдиційними при розгляді цієї справи, оскільки КП "КК з ОЖФ Святошинського району м. Києва" не є правонаступником Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінського району м. Києва, тобто сторони у справі не є тотожними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзив на касаційну скаргу, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що згідно розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 6 лютого 2015 року позивач КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_3
За розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 15 березня 1990 року ОСОБА_5 (на одну особу) було видано ордер № 244 серії К на право зайняття жилого приміщення, жилою площею 19,1 кв. м, яка складається з однієї ізольованої кімнати за адресою: АДРЕСА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер.
Відповідно до довідки форми № 3 від 06 жовтня 2015 року ОСОБА_5 знято з реєстрації у квартирі АДРЕСА_4, у звʼязку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 року, при цьому встановлено, що інші особи у вказаному житловому приміщенні зареєстрованими не значаться.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 58 ЖК Української РСР єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який у будинках державного та громадського фонду видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування на вільне жиле приміщення.