Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 5010/2471/15-ц
провадження № 61-44640св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державне підприємство "Іллічевський морський торговельний порт",
треті особи: Незалежна профспілка працівників порту, Порфспілка робітників морського транспорту Іллічевського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічевського морського торговельного порту, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Іллічевський морський торговельний порт" (далі - ДП "Іллічевський морський торговельний порт") про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона відповідно до наказу № 87/Л від 10 травня 2006 року працює у відповідача оператором заправних станцій третього розряду. 26 січня 2015 року відповідачем було видано накази № 33 та № 46/0 "Про переміщення працівників підприємства", згідно з якими її з 26 січня 2015 року було переміщено в структурний підрозділ "3 термінал", а з 02 лютого 2015 року - оператором заправної станції 3-го терміналу з оплатою за штатним розписом. На підставі наказу № 389/О - 2 від 10 липня 2015 року її було звільнено.
Позивач вважає, що накази № 33 та № 46/0 від 26 січня 2015 року є незаконними, оскільки її переміщення проведено з порушенням частин першої та третьої статті 32 КЗпП України, а саме без її згоди та без попередження не пізніше як за два місяці до впровадження відповідачем відповідних змін.
Позивач зазначає, що починаючи з 26 лютого 2015 року у звʼязку з її відмовою виконувати незаконні накази, відповідач всупереч статті 46 КЗпП України не допускає її до роботи обумовленої трудовим договором та не нараховує і не виплачує їй заробітну плату, що є порушенням її прав, передбачених статтями 21, 97, 103, 115 КЗпП України.
Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_4 просила визнати незаконними та скасувати накази директора ДП "Іллічевський морський торговельний порт": № 33 від 26 січня 2015 року "Про переміщення працівників підприємства" в частині виключення зі штатного розпису відділу матеріально-технічного забезпечення посади оператора заправних станцій третього розряду, яку вона займала; № 46/0 від 26 січня 2015 року в частині переміщення ОСОБА_4; № 389/О-2 від 10 липня 2015 року "Про припинення трудового договору", яким звільнено ОСОБА_4 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на роботі в ДП "Іллічевський морський торговельний порт" на посаді оператора заправних станцій третього розряду, а також стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 лютого 2015 року по день поновлення її на роботі. Також, ОСОБА_4 просила суд поновити їй строк на оскарження наказів за № № 33 та 46/0 від 26 січня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ № 33 від 26 січня 2015 року "Про переміщення працівників підприємства" в частині виключення посади, яку обіймала ОСОБА_4 та наказ № 46/0 від 26 січня 2015 року, яким переміщено ОСОБА_4, прийняті без порушення діючого законодавства. При цьому зазначено, що позивача було переміщено з одного структурного підрозділу в інший, у тій же місцевості та в межах відповідної посади, тобто відбулась лише зміна робочого місця (місця безпосереднього виконання роботи), структурного підрозділу у тій самій місцевості, зміна істотних умов трудового договору позивача не встановлена, тому позивача було переміщено, а не переведено в інший структурний підрозділ.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2016 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ першого заступника директора ДП "Іллічівський морський торговельний порт" № 389-0 від 10 липня 2015 року про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_4; поновлено ОСОБА_4 в ДП "Морський торговельний порт" "Чорноморськ" на посаді оператора заправних станцій третього розряду; стягнуто з ДП "Морський торговельний порт" "Чорноморськ" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 83 252,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказів № 33 та 46-0 від 26 січня 2015 року в частині виключення зі штатного розпису посади, яку обіймала ОСОБА_4 та в частині її переміщення із одного структурного підрозділу в інший, ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосування норм матеріального права. В той же час, рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу № 389/0-2 від 10 липня 2015 року про припинення трудового договору та звільнення, ухвалено без урахування рішень профспілкових органів, які відмовили у наданні згоди на розірвання трудового договору та які містять правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, що свідчить про те, що звільнення відбулось із порушенням частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України без попередньої згоди виборного профспілкового органу про відмову, що є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на посаді, а також відповідно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказів № № 33 та 46-0 від 26 січня 2015 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про те, що її було переміщено на іншу роботу на тому ж підприємстві, а не переведено, і такі висновки суперечать правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові № 6-1178цс15 від 16 грудня 2015 року.
Крім того, ОСОБА_4 звертає увагу касаційного суду на те, що апеляційний суд, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, не врахував, що таке стягнення має здійснюватися з дня її незаконного переведення. Також, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд не включив до розрахунку премію за грудень 2014 року в розмірі 2 199 грн, одноразове заохочення за рахунок виробництва за грудень 2014 року у розмірі 376,95 грн та за січень 2015 року - 453,39 грн, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року справа № 501/2484/15-ц, а також те, що з 01 лютого 2016 року на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок на коефіцієнт - 1,35, а з 01 березня 2017 року - на 1,11, що призвело до необґрунтованого зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У листопаді 2018 року ДП "Морський торговельний порт" "Чорноморськ" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає. При цьому зазначено, що переміщення позивача на підприємстві відбулось з дотриманням вимог частини другої статті 32 КЗпП України і підстави для визнання незаконними та скасування наказів за № № 33 та 46/0 від 26 січня 2015 року, а також за № 389/0-2 від 10 липня 2015 року відсутні. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено апеляційним судом з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
ОСОБА_4 надіслала відповідь на відзив у якій зазначила про те, що обставини на які посилається відповідач у відзиві не відповідають дійсності, а також не спростовують доводів касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. До такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 з 13 лютого 1984 року працює в ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" на різних посадах, а з 10 травня 2006 року переведена оператором заправної станції відділу матеріально - технічного забезпечення.