Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 177/837/15-ц
провадження № 61-34716св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2006 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 25 тис. дол. США строком до 05 травня 2011 року на умовах визначених договором.
У звʼязку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника, станом на 16 березня 2015 року, утворилась заборгованість у сумі 3 335,30 дол. США, з яких: заборгованість по процентах - 1 544,50 дол. США; пеня - 1 790,80 дол. США, яку банк просив стягнути з боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущений строк для звернення в суд з позовом за захистом своїх порушених прав, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 1 544,50 дол. США, що еквівалентно 33 623,76 грн, та пеню - 7 666,52 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у звʼязку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. При цьому апеляційний суд дійшов висновків про те, що позивач не пропустив позовну давність, оскільки оплата відповідачем у грудні 2008 року заборгованості по пені та звернення позивача із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про переривання позовної давності. Крім того, задовольняючи позов в частині стягнення пені, апеляційний суд врахував спеціальну позовну давність (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України), а також зменшив її розмір на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме того, що у ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором немає, що підтверджується обставинами, які були встановлені при розгляді справи № 177/1360/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також поза увагою суду залишилось те, що останній платіж за процентами ОСОБА_4 здійснила 24 жовтня 2007 року, наступний платіж, згідно графіка погашення кредиту та процентів, ОСОБА_4 повинна була здійснити не пізніше 25 жовтня 2007 року, однак цього не зробила, тобто, починаючи з 26 жовтня 2007 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, проте з позовом до суду банк звернувся лише 03 квітня 2015 року, тобто за межами 5-річного строку, передбаченого пунктом 4.7 кредитного договору, що свідчить про сплив позовної давності.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу № 177/837/15-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованостіпризначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що 05 травня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит на споживчі цілі у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування - 25 тис. дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних. Термін повного погашення кредитної лінії 05 травня 2011 року.
Згідно розрахунку наданого позивачем, у звʼязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 16 березня 2015 року становить 3 335,30 дол. США, з яких: заборгованість по процентах - 1 544,50 дол. США; пеня - 1 790,80 дол. США.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК України зобовʼязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовʼязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовʼязковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовʼязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.