Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 296/576/17
провадження № 61-46199св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державна служба зайнятості (Центральний апарат),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2018 року у складі головуючого-судді Сингаївського О. П. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю., Павицької Т. М.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної служби зайнятості (Центральний апарат) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді директора Житомирського обласного центру зайнятості та наказом № 432-к від 21 грудня 2016 був звільнений з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обовʼязків.
Позивач вважає, що при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо підстав, умов та порядку його застосування. Зазначає, що причини звільнення, наведені в наказі, не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини, що передували звільненню не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обовʼязків. При цьому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано відповідачем після спливу строків, передбачених статтею 148 КЗпП України та з порушенням вимог статті 149 КЗпП України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: скасувати наказ № 432-к від 21 грудня 2016 року про його звільнення; поновити на посаді директора Житомирського обласного центру зайнятості; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2018 року позов задоволено. Скасовано наказ № 432-к від 21 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Житомирського обласного центру зайнятості. Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Житомирського обласного центру зайнятості з 21 грудня 2016 року. Стягнуто з Державної служби зайнятості (Центральний апарат) на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 138 380 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем неправомірно застосовано при звільненні позивача пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки дії ОСОБА_4, які стали підставою для його звільнення, носили систематичний та триваючий характер, а відтак не можуть кваліфікуватись як одноразове грубе порушення трудової дисципліни; у наказі про звільнення позивача не зазначено точної дати вчинення дисциплінарного проступку, за який його було звільнено. Крім того, відповідачем щодо ОСОБА_4 застосовано подвійне стягнення за одне й те ж саме порушення, а саме догана та звільнення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі Державна служба зайнятості (Центральний апарат), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обовʼязків грубим, повинні установити не тільки факт невиконання працівником обовʼязку, який входить до кола його трудових обовʼязків, а й можливість виконання ним зазначеного обовʼязку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного звʼязку між невиконанням працівником трудових обовʼязків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Суди, на порушення зазначених вимог закону, не досліджували посадові обовʼязки позивача, у звʼязку з чим не звернули уваги на те, що позивача було звільнено за грубе порушення трудової та фінансової дисципліни, допущене останнім як керівником установи, що завдало великих фінансових збитків. Крім того, незважаючи на виявлений факт майнової шкоди та надані рекомендації щодо її повернення, позивач вчинив грубу бездіяльність, що полягає у відмові від прийняття управлінського рішення щодо усунення порушень фінансової дисципліни, яка призвела до фінансових втрат, тому його дії були кваліфіковані як грубе порушення трудових обовʼязків, а тому застосовано стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту першого частини першої статті 41 КЗпП України. Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно дійшов висновку про те, що на позивача двічі накладено стягнення за одне й теж саме порушення трудових обовʼязків, оскільки оголошення догани позивачу та його звільнення було здійснено за порушення, які не є тотожними, що підтверджується відповідними доказами. Крім того, заявник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що наказ про звільнення позивача не містить чіткого сформульованого одноразового грубого порушення, оскільки дисциплінарна відповідальність настає за наявності причин та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не наявності чи відсутності констатуючої частини, яка не є обовʼязковим елементом наказу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 працював на посаді директора Житомирського обласного центру зайнятості.
Наказом № 432-к від 21 грудня 2016 ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обовʼязків за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
У вказаному наказі про звільнення зазначено про те, що за результатами проведеного у період з 03 жовтня 2016 року по 01 листопада 2016 року внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності діяльності Житомирської обласної служби зайнятості аудиторською робочою групою, створеною згідно з наказом Державної служби зайнятості №157 від 26 вересня 2016 року "Про створення фінансового аудиту та аудиту відповідності діяльності Житомирської обласної служби зайнятості", виявлено грубе порушення фінансової дисципліни директором Житомирського обласного центру зайнятості ОСОБА_4, що завдало великих фінансових збитків державі в особі Фонду загальнообовʼязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на загальну суму 558 85066 грн. Зокрема, було встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, складених за результатами виконання договору будівельного підряду № 07-12/02 від 10 липня 2012 року, укладеного між Житомирським обласним центром зайнятості та ПП "Елітбуд-1", щодо будівництва будівлі соціального призначення - Житомирського міського центру зайнятості за адресою: м. Житомир, площа Польова, 6а, включено вартість електроенергії та охорони, чим завищено вартість будівельних робіт на суму 74 819,59 грн, що призвело до фінансових втрат Фонду загальнообовʼязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на вказану суму. Крім того, у ході аудиту було проведено контрольні обміри виконаних будівельних робіт, за результатами яких встановлено невідповідність обсягів фактично виконаних підрядником будівельних робіт згідно вищезазначеного договору, що призвело до фінансових втрат коштів Фонду загальнообовʼязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на суму 481 490,52 гривень. Також встановлено завищення вартості будівельних робіт з капітального ремонту Радомишльського районного центру зайнятості (договір № 83 від 23 листопада 2015 року, укладений між Житомирським обласним центром зайнятості та ТОВ "БК Аврора"), що призвело до фінансових втрат Фонду загальнообовʼязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 2 540,55 гривень.