Постанова
Іменем України
15 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 314/1296/17
провадження № 61-7545св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2017 року у складі судді Беспалько Т. Д. та ухвалу апеляційного суду Запорізької областівід 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання недійсною генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з метою створення сприятливих умов для виконання зобовʼязань за кредитними договорами від 28 жовтня 2011 року, 23 жовтня 2013 року, та 26 березня 2016 року сторони 16 вересня 2014 року підписали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
Оскільки договір від 26 березня 2013 року укладено між АТ КБ "ПриватБанк" та ним як ФОП, то реструктуризація на цей договір не поширюється.
Пункт 2.9. Умов та правил також не містить умови про можливість обʼєднання боргу різних позичальників в одну угоду.
Ураховуючи наведене, просив визнати недійсною Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості від 16 вересня 2014 року, укладену між сторонами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 12 січня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року, і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вільнянського районного суду Запорізької області.
06 березня 2018 справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та несправедливими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Матеріали справи містять докази про те, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрований та займається своєю господарською діяльністю, а тому він має змогу самостійно як ФОП відповідати за своїми зобовʼязаннями. Відповідальність за договорами укладеними між банком і фізичною особою та між банком і ФОП має різні наслідки.
Він не звертався до банку із заявою про реструктуризацію кредитних зобовʼязань, які містяться в Генеральній угоді, реструктуризація проведена за договорами, яких не існує.
ОСОБА_4 за Генеральною угодою грошові кошти не отримував, вони нібито пішли у рахунок погашення інших кредитних зобовʼязань.
Незважаючи на існування Генеральної угоди банк звертається до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитними договорами, хоча така заборгованість має бути погашеною цією угодою.
Генеральна угода укладена ним з банком внаслідок помилки, а тому з підстав передбачених статтею 229 ЦК України має бути визнана недійсною.
На час розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_4 зобовʼязань за кредитними договорами від 28 жовтня 2011 року № SAMDN50000052254322, 23 жовтня 2013 року без номеру, 26 березня 2013 року без номеру, 16 вересня 2014 року між ОСОБА_4 та АТ КБ "ПриватБанк" укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.