ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 9/189/2011/5003
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Збариха С.М.,
Фонду державного майна України - Ізвекова К.В.,
Немирівської міської ради Вінницької області - не зʼявився,
Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих
закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Рябка Є.О.,
Фізичної особи-підприємця Качур Ірини Анатоліївни - не зʼявився,
Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард"
Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" - Бондаренка С.А.,
Федерації професійних спілок України - Богатченка Ю.В., Чугаєнко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (у складі колегії суддів: Олексюк Г.Є. (головуючий), Петухов М.Г., Розізнана І.В.)
та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018(у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)
у справі № 9/189/2011/5003
за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Немирівської міської ради Вінницької області, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця": Фізичної особи-підприємця Качур Ірини Анатоліївни, Федерації професійних спілок України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця",
про визнання недійсними рішень, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2011 року Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Немирівської міської ради Вінницької області та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"), в якому просив визнати недійсними рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради від 20.07.1999 № 117, від 21.07.2009 № 126 та від 19.10.2010 № 175, скасувати свідоцтва про право власності від 28.07.1999, від 21.08.2009, 02.11.2010 на майновий комплекс клінічного санаторію "Авангард" та визнати право власності на нього за державою. Також прокурор просив поновити строк позовної давності на звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013, позовні вимоги прокурора задоволено частково та визнано недійсними рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради № від 20.07.1999 № 117, від 21.07.2009 № 126 та від 19.10.2010 № 175, визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс клінічного санаторію "Авангард". У решті вимог провадження у справі припинено.
Судові рішення мотивовано тим, що виконавчий комітет ради, перевищив надані йому повноваження та без достатніх правових підстав прийняв рішення про оформлення за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" права приватної власності на комплексу будівель і споруд санаторію "Авангард", яке є державною власністю. Також, суд припинив провадження у справі в частині скасування свідоцтв про право власності на майновий комплекс в цілому, які видані ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017; далі - ГПК), оскільки спори про скасування свідоцтв про право власності не підвідомчі господарському суду.
У серпні 2018 року Федерація професійних спілок України в порядку, передбаченому частиною 1 статті 254 ГПК, звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила, зокрема, прийняти скаргу до провадження, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Одночасно скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з посиланням на те, що скаржнику стало відомо про оскаржене рішення лише під час засідання робочої групи за участю Фонду державного майна України, утвореної на виконання протоколу Урядового комітету. Також Федерація професійних спілок України зазначила, що є акціонером ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з часткою в статутному капіталі цього товариства у розмірі 92,92 %; за результатами вирішення цієї справи ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було позбавлено права власності на майно, що впливає на розмір відрахувань на користь ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" та відповідно зменшення розміру дивідендів на користь Федерації професійних спілок України, чим порушено права та інтереси останньої.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018, зокрема, поновлено Федерації професійних спілок України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 у справі № 9/189/2011/5003; відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги.
Ухвалу мотивовано тим, що Федерація професійних спілок України не була стороною у справі, а відтак не була повідомлена про розгляд справи та не залучалася до участі в ній, тому апеляційний суд, розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, з метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, вважав за необхідне задовольнити цю заяву.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні другого відповідача - Федерації професійних спілок України задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з мотивів, зокрема, пропуску позивачем строку позовної давності.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2019 року Заступник прокурора Рівненської області подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 залишити в силі.
Касаційну скаргу прокурор обґрунтовує, зокрема, порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 91 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 86, 236, 261, 272 ГПК у чинній редакції та пункту 13 Перехідних положень ГПК.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України підтримав доводи прокурора і просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 залишити в силі.
У відзивах на касаційну скаргу ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", Федерація професійних спілок України та Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Авангард" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" зазначають про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін.
Немирівська міська рада, ФОП Качур І.А. у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обовʼязковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обовʼязком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обовʼязки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, зазначена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на учасників справи, а також осіб, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обовʼязків. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового звʼязку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обовʼязок і такий звʼязок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обовʼязків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обовʼязки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обовʼязки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обовʼязки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обовʼязки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обовʼязків. Будь-який інший правовий звʼязок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції зʼясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обовʼязки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовʼязки осіб, що не були залучені до участі у справі.