Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 205/9025/15-ц
провадження № 61-7138св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Ленінський районний відділ у м. Дніпропетровську Державної міграційної служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2016 року у складі судді Басової Н. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком за ціною, визначеною на підставі оцінки майна субʼєктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; виселення з квартири всіх зареєстрованих осіб; з метою вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки передати майно в управління позивача до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 01 жовтня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 29 тис. дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитом та строком повернення до 10 вересня 2027 року.
В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 01 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
Боржник належним чином не виконує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 21 грудня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 3 232 870,98 грн.
Позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2016 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження
У касаційній скарзі, поданій 10 січня 2018 року до Верховного Суду, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2016 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
12 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга банку мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі визнаний позивачем таким, що настав, а заборгованість за кредитним договором боржником не сплачена, то банк отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.
Початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі предʼявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно з частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субʼєктом оціночної діяльності.
На час розгляду справи Верховним судом відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 01 жовтня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 082/07-ФЛ/06, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 29 тис. дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % та кінцевим терміном повернення до 10 вересня 2027 року.
В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 01 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір іпотеки № 082/07/01/06, за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
У звʼязку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 21 грудня 2015 року становить 3 232 870,98 грн та складається з: 15 542,24 дол. США заборгованості за тілом кредиту, 10 028,89 дол. США простроченої заборгованості за тілом кредиту; 164,08 дол. США заборгованості за відсоткам за користування кредитом, 18 556,63 дол. США простроченої заборгованості за відсотками за тілом кредиту, 24 010,70 грн заборгованості з щомісячної комісії, 2 165 946,90 грн пені за прострочення заборгованості за основним боргом та відсотками за період з 21 грудня 2014 року по 21 грудня 2015 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.