ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 918/541/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 22.01.2019
у складі колегії суддів: Огородніка К.М. (головуючого), Дужича С.П., Коломис В.В.
та на рішення Господарського суду Рівненської області
від 23.10.2018
у складі судді: Марача В.В.
у справі № 918/541/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Імені Воловікова"
про стягнення заборгованості в сумі 839 480,78 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (далі - ТОВ "Лотівка Еліт") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (далі -ТОВ СП "Імені Воловікова") про стягнення з відповідача 839 480,78 грн, з яких 616 870,23 грн основного боргу, 15 216,73 грн 3 % річних, 54 307,36 грн інфляційних втрат та 153 086,46 грн пені.
2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач на підставі Договору складського зберігання зерна від 20.07.2017 № 20/07-17/СЛ надав послуги відповідачу по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), однак останнім свої зобовʼязання щодо оплати вартості наданих послуг не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 616 870,23 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.10.2018 у справі № 918/541/18 позов ТОВ "Лотівка Еліт" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 15 216,73 грн; інфляційних в сумі 54 307,36 грн; пеню в сумі 79 249,31 грн та судового збору в сумі 2 231,60 грн. В решті позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 616 870,23 грн та ухвалити нове рішення, яким позов у частині стягнення основної суми боргу задовольнити повністю.
5. Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.12.2018, серед іншого, обʼєднано апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2018 у справі № 918/541/18 в одне апеляційне провадження.
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 918/541/18 апеляційні скарги ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ СГ "Імені Воловікова" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2018 у справі № 918/541/18 - без змін.
8. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.
8.1. 20.07.2017 між позивачем (зерновий склад) та відповідачем (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ (далі - Договір складського зберігання), згідно умов якого зерновий склад зобовʼязався прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане поклажодавцем зерно, останньому чи його довіреній особі, а поклажодавець зобовʼязався оплатити надані послуги згідно даного договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 86. Поклажодавець на підставі актів виконаних робіт протягом пʼяти банківських днів оплачує Зерновому складу за фактично надані послуги (виконані роботи). Оплата послуг, зазначених у п.п. 5.1 договору провадиться поклажодавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зернового складу чи передачі у власність зернового складу (за згодою сторін) зерна за договірною ціною.
8.2. Остаточний розрахунок за надані послуги за даним Договором провадиться при повному поверненні зерна поклажодавцю або при його переоформленні поклажодавець зобовʼязаний оплатити зерновому складу послуги по переоформленню, відвантаженню, зберіганню залишків зерна і т.і. шляхом передоплати не пізніше ніж за один день до відвантаження чи переоформлення (п.п. 5.5.)
8.3. Згідно Договору складського зберігання за порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), Поклажодавець виплачує зерновому складу, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу. Зерновий склад має право на притримування продукції поклажодавця до повної сплати наданих послуг. Вимоги Зернового складу, який притримує продукцію, задовольняються з її вартості, отриманої з продажу останньої. Продукція, що передається або притримується в рахунок оплати послуг Зерновому складу не повинна бути обтяжена зобовʼязаннями в т.ч, заставою, арештом та інше. (п.п. 7.2). Сплата пені не звільняють Поклажодавця від виконання своїх зобовʼязань за договором (п.п.7.3.).
8.4. Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору, сторонами підписано та скріплено печатками Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 717 від 31.07.2017 на суму 352 256,31 грн та № 740 від 19.08.2017 на суму 264 613,92 грн, відповідно до яких, позивачем були проведені, відповідно до умов договору, роботи (зроблені послуги) на загальну суму 616 870,23 грн.
8.5. 28.08.2018 між ТОВ "Дельта - Інжиніринг" (первісний кредитор) та відповідачем у даній справі (новий кредитор) було укладено договір № 4-ВЛ про відступлення права вимоги (цесії), згідно умов якого первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги на загальну суму 1 497 893,92 грн згідно із договором про надання послуг від 01.07.2014 № 19-15/НП на суму 1 495 822,11 та договором на здійснення авторського нагляду від 01.04.2013 № 57-А на суму 2 071,81 грн, укладеними між ТОВ "Лотівка Еліт" і первісним кредитором, а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за цими договорами.
8.6. На підставі Акту приймання-передачі документів від 28.08.2018 згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 №4-ВЛ первісним кредитором передано, а новим кредитором отримано: договір про надання послуг № 19-15/НП від 01.07.2014 року; акт виконаних робіт № 58 від 28.02.2017 року; акт виконаних робіт № 73 від 06.03.2017; акт виконаних робіт № 76 від 31.03.2017; договір на здійснення авторського нагляду № 57-А від 01.04.2013; акт виконаних робіт № 646 від 27.12.2016; акт виконаних робіт № 52 від 31.01.2017; акт виконаних робіт № 3 від 06.03.2017; акт виконаних робіт № 11 від 31.03.2017; акт виконаних робіт № 6 від 28.02.2017; акт виконаних робіт № 7 від 31.01.2017; акт виконаних робіт № 8 від 27.12.2016.
8.7. Листом від 30.08.2018 № 97 ТОВ "Дельта - Інжиніринг" повідомило ТОВ "Лотівка Еліт" про відступлення на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-ВЛ на користь ТОВ СП "Імені Воловікова" права вимоги за укладеними з ТОВ "Лотівка Еліт" вищевказаними договорами.
8.8. Відповідачем 30.08.2018 на адресу позивача направлено заяву, в якій відповідачем заявлено про припинення зобовʼязання щодо сплати ним для позивача боргу в сумі 616 870,23 грн по Договору складського зберігання зерна від 20.07.2017 № 20/07-17/СЛ, 202 078,80 грн по договору від 30.12.2016 № 30/12-2016/2,
678 944,89 грн по договору від 01.09.2016 № 01/09-16/ВК внаслідок зарахування боргу ТОВ "Лотівка Еліт" в сумі 1 497 893,92 грн по договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-ВЛ.
8.9. Крім того, в обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилався на те, що листом від 20.11.2018 № 904 останнім надіслано на адресу позивача заяву про припинення зобовʼязання зарахуванням штрафних санкцій в сумі 217 071,35 грн, до яких включено 3 % річних у сумі 12 792,58 грн, інфляційні втрати в сумі 55 505,37 грн за договором складського зберігання зерна № 20/07-17/СЛ від 20.07.2017, які підлягають стягненню з відповідача на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2018 по справі № 918/541/18.
8.10. Судом апеляційної інстанції не прийнято до розгляду вказану заяву відповідно до вимог статті 269 ГПК України, оскільки дана заява не була предметом розгляду в суді першої інстанції, тому що датована 20.11.2018, а оскаржуване рішення суду ухвалене 23.10.2018.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
9. 13.02.2019 ТОВ "Лотівка Еліт" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.02.2019 вих. № 11/02-19 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2018 у справі № 918/541/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового звʼязку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 918/541/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.02.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 918/541/18, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 918/541/18 за касаційною скаргою ТОВ "Лотівка Еліт" від 11.02.2019 вих. № 11/02-19 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2018; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Лотівка Еліт" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, прийняти рішення, яким первісні позовні вимоги ТОВ "Лотівка Еліт" до ТОВ СП "Імені Воловікова" у частині стягнення основної суми боргу задовольнити повністю.
13. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження свої позиції наводить наступні доводи.
13.1. Суди дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобовʼязання за Договором від 20.07.2017 № 20/07-17/сл зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки як зазначав позивач у відзиві та в усних поясненнях, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, у нього відсутня заборгованість перед ТОВ "Дельта - Інжиніринг" (первісним кредитором), а відповідачем не доведено наявність заборгованості у позивача за договором про надання послуг від 01.07.2014 № 19-15/НП на суму 1 495 822,11 та договором на здійснення авторського нагляду від 01.04.2013 № 57-А на суму 2 071,81 грн. Крім того, взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документального підтвердження боргу однієї сторони перед іншою, якщо наявність боргу не підтверджено належними доказами, відсутні підстави для проведення взаємозаліку. Наведено практику, в якій суд, на думку скаржника дійшов аналогічного висновку, зокрема у постанові ВГСУ від 09.07.2014 у справі № 921/1253/13-г/17.
13.2. Факт звернення позивача до суду із даним позовом свідчить про незгоду позивача із проведеним зарахування та фактичне оспорювання такого правочину, відтак вимоги відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України, оскільки заборгованість не є безспірною. Водночас суди не дали належну оцінку заяві ТОВ СП "Імені Воловікова" від 30.08.2018 № 700 про залік зустрічних однорідних вимог, прийнявши її в якості належного доказу. Наведено практику, в якій суди, на думку скаржника дійшли аналогічного висновку, зокрема у постановах ВГСУ від 13.12.2017 у справі № 910/8296/17, від 24.10.2016 у справі № 910/25428/14, від 29.09.2014 у справі № 922/299/14, від 18.12.2014 у справі № 18/2434/12.
13.3. Оскільки договір про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-ВЛ, укладений між ТОВ "Дельта - Інжиніринг" та ТОВ СП "Імені Воловікова" після звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості до суду, відтак ТОВ "Лотівка Еліт" вважає що припинення зобовʼязань, шляхом їх зустрічного зарахування за заявою від 30.08.2018 вих.№ 700 не відбулося.
13.4. Умовою, за наявності якої можливе припинення зобовʼязання зарахуванням є ясність (прозорість) вимог, коли між сторонами немає спору щодо характеру зобовʼязання, його змісту, умов виконання тощо. Дана правова позиція, на думку скаржника, наведена у постановах ВГСУ від 28.07.2014 у справі № 911/3252/13, від 19.02.2015 у справі № 15/191, від 15.04.2015 у справі № 5023/993/12, від 17.06.2015 у справі № 910/19331/14.
13.5. Скаржник наводить тези зазначені у постанові ВС від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, зокрема про те, що "основне зобовʼязання носить ясний та безспірних характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами. Строк виконання основного зобовʼязання детально регламентований нормою статті 530 ЦК України". Також тези, зазначені у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, про те, що "Моментом припинення зобовʼязання сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. Отже, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобовʼязань, а вимоги які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними, однорідними та такими, за якими настав строк виконання. Тобто, умовою, за наявності якої можливе припинення зобовʼязання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобовʼязання, його змісту, умов виконання тощо (зазначена постанова ВС від 14.02.2018 у справі № 910/6374/17).
13.6. Суди не врахували, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. Наводить тезу, зазначену у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/993/17, від 15.03.2018 у справі № 914/909/17: "У разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобовʼязання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України".
13.7. Наводить тезу із постанови Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16: "якщо кредитор вважає, що заява боржника є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобовʼязання (наприклад, за відсутності зобовʼязання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з частинами 4,5 статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то кредитор вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобовʼязання боржником в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом".
13.8. Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки щодо посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення на Лист ТОВ "Дельта - Інжиніринг" від 30.08.2018 № 97, відповідно до якого останній ніби то повідомив позивача про відступлення, на підставі Договору від 28.08.2018 № 4-ВЛ про відступлення права вимоги на користь ТОВ СП "Імені Воловікова" за укладеними з позивачем договорами від 01.07.2014 № 19-15/НП на суму 1 495 822,11 та від 01.04.2013 № 57-А на суму 2 071,81 грн, при цьому в матеріалах справи відсутній доказ направлення цього листа на адресу позивача, відтак посилання суду першої інстанції на зазначений лист є безпідставним та таким, що порушує норми процесуального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. ТОВ СП "Імені Воловікова" подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з ТОВ СП "Імені Воловікова" на користь ТОВ "Лотівка Еліт" 839 480,78 грн, з яких 616 870,23 грн основного боргу, 15 216,73 грн 3 % річних, 54 307,36 грн інфляційних втрат та 153 086,46 грн пені.
19. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання зобовʼязання щодо оплати вартості наданих послуг за Договором складського зберігання зерна від 20.07.2017 № 20/07-17/СЛ, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг). Водночас, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на припинення грошового зобовʼязання в силу приписів статті 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
20. Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовʼязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно з частини 1 сстатті 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
21. Згідно приписів статті 956 ЦК України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, повʼязані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобовʼязаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.
22. За змістом частини 1 статті 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобовʼязується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах (ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
23. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад є складом загального користування і зобовʼязаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
24. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України субʼєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовʼязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовʼязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовʼязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
25. Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
26. З огляду на зазначені норми закону, судами встановлено, що у відповідача виникло зобовʼязання по оплаті вартості послуг за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 717 від 31.07.2017 з 08.08.2017 та за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 740 від 19.08.2017 з 26.08.2017.