ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4886/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018
(головуючий суддя Буравльов С.І., судді Мартюк А.І., Власов Ю.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018
(суддя Щербаков С.О.)
у справі №910/4886/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 789 041,72 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 789 041,72 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2011 за договором страхування та договором перестрахування настав страховий випадок, зокрема пошкоджено застраховане рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", тому на виконання умов договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 та на підставі страхового акта позивачем було виплачено Товариству обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" страхове відшкодування у розмірі 1 366 916,65 грн, внаслідок чого позивач відповідно до договору перестрахування звернувся до відповідача з вимогою сплатити частину відповідальності перестраховика.
1.3. Відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності до позивних вимог позивача.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 24 квітня 2002 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Веста" укладено договір №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - договір про загальні умови факультативного перестрахування).
Відповідно до п. 1.1 договору про загальні умови факультативного перестрахування, предметом цього договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необовʼязковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обовʼязки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком ризику виконання усіх або частини своїх обовʼязків перед страхувальником в іншого страховика на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом. Сторона, що передає ризик у перестрахування, надалі іменується перестрахувальник. При цьому перестрахувальник - це або страховик, що прийняв на себе ризик по оригінальному договору страхування (страховому полісу) і передає його в перестрахування або ретроцедент, - якщо сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому перестраховику (ретроцесіонеру) у ретроцесію (тобто подальше перестрахування). Сторона, що приймає ризик у перестрахування, іменується перестраховик (цесіонер, ретроцесіонер).
Згідно з п. 3.4.2 договору про загальні умови факультативного перестрахування перестраховик зобовʼязується приймати пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобовʼязань по конкретним договорам непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (страховиком) в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати перестрахувальника (страховика), якщо це передбачено конкретним договором перестрахування.
Як передбачено п. 4.5 договору про загальні умови факультативного перестрахування, перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком, визначається в такий спосіб: по конкретним договорам пропорційного перестрахування - пропорційно його частині в загальній сумі страхового відшкодування; по конкретним договорам непропорційного перестрахування - відповідно до прийнятого на себе обсягу відповідальності по конкретному договору непропорційного перестрахування. У будь-якому випадку, перестраховик згодний із тим, що в суму страхового відшкодування будуть включені усі витрати, понесені перестрахувальником (страховиком) у результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату, адміністративних витрат перестрахувальника (страховика), а також платежів "ЕХ GRATIA" (платежі, що за умовами страхування не повинні були виплачуватися, але були виплачені на яких-небудь підставах).
За змістом п. 7.1 договору про загальні умови факультативного перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника - страхувальнику (вигодонабувачу)) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (пʼятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів: страхового акта (іншого документа, передбаченого Правилами страхування страховика); офіційного висновку (довідки, акта і т.д.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДАІ про ДТП, акта пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.п.); калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію; розрахунки частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком. Такий розрахунок повинен бути зроблений з урахуванням безумовної франшизи; копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником (страховиком) власного утримання по конкретному договору перестрахування.
2.2. 01 вересня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002, якою у звʼязку зі зміною найменування Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Веста" на Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування") внесено зміни до преамбули договору.
2.3. 14 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (далі - страхувальник) укладено договір №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб, відповідно до якого обʼєктом страхування є майнові інтереси, а саме: єдиний майновий комплекс - ТОВ "Малинівський склозавод", яке вказане в заяві на страхування (додаток №1 до договору страхування) та Переліку застрахованого майна (додаток №2).
2.4. 27 серпня 2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (далі - перестрахувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - перестраховик) укладено договір перестрахування (ковер-нот) №03405/10 PROPERTY (далі - договір перестрахування) щодо страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" за договором №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008 з додатковими угодам до нього, предметом (обʼєктом) страхування є: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повʼязані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, а саме єдиним майновим комплексом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", яке вказане в додатку №1 до даного Ковер-ноту.
Відповідно до п. 7 вказаного договору перестрахування, в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2011, загальна страхова сума становить - 465 717 520, 00 грн.
Згідно з п. 8 договору перестрахування франшиза (безумовна): 2% від сукупної страхової суми по нерухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного обʼєкту нерухомого майна, зазначеного в розділі "І Нерухоме майно" додатку №1 до Ковер-ноту; 1% від сукупної страхової суми по рухомому майну по кожному страховому випадку, щодо кожного обʼєкту рухомого майна, зазначеного в розділі "ІІ Рухоме майно" додатку №1 до Ковер-ноту.
Пунктом 9.1 договору перестрахування сторони погодили, що страхування майна проводиться на випадок знищення (втрати) або пошкодження його внаслідок, зокрема, стихійного лиха (вибуху, землетрусу, повені, бурі, урагану, вихору, затоплення, зливи, граду, сильних снігопадів, надзвичайних морозів, зсувів, обвалів, селі, дії ґрунтових вод, просадки ґрунту).
Відповідно до п. 14 договору перестрахування, в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2011, відповідальність перестраховика становить 71,3114447573% від загальної страхової суми, що складає 332 109 892,00 грн.
Згідно з додатком №1 до ковер-ноту №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010, до обʼєктів рухомого майна віднесено також товари в обігу згідно з Переліком товарів, що складають предмет застави: вся та/або будь-яка зі скляної продукції (в т.ч., але не виключно: банки, та/або пляшки, та/або інші в асортименті). Адреса знаходження майна: Харківська обл., Чугуївський район, смт Малинівка, вул. Володимирська, 10а.
2.5. 04.07.2011 настав страховий випадок, зокрема, внаслідок зливи та граду було пошкоджено застраховане рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" - товари в обігу: скляні пляшки, які знаходилися в Харківській області, Чугуївський район, смт Малинівка, вул. Володимирська, 10а, внаслідок чого страхувальник - ТОВ "Малинівський склозавод" звернувся до позивача з заявою про настання події з застрахованим майном від 07.07.2011.
Факт настання страхового випадку та заподіяння внаслідок нього збитку підтверджується листом №380 від 06.07.2011 Харківського обласного центру з гідрометеорології Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України; актами огляду пошкодженого майна від 12.07.2011 та від 20.07.2011; висновком щодо відповідності партій продукції виробництва ТОВ "Малинівський склозавод" встановленим вимогам від 05.09.2011, наданим Державним підприємством "Орган з сертифікації УкрНДІМет-СЕРТ" Міністерства промислової політики України, та висновком експерта про якість склотари виробництва ТОВ "Малинівський склозавод", застрахованого ПрАТ "Страхова група "ТАС" №60/а-197-11 від 14.10.2011, наданим Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут скла" Міністерства промислової політики України.
2.6. 11 травня 2012 року позивачем складено страховий акт №11157В/01/2012, згідно з яким виплата страхового відшкодування складає 1 366 916,63 грн.
На виконання умов договору №0018580100 добровільного страхування майна юридичних осіб від 14.08.2008, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акта позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 366 916,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32579 від 11.05.2012.
Листом від 27.04.2012 №Г1400/4819 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 989 041,72 грн, що відповідає частці відповідальності перестраховика 71,3114447573% від 1 366 916,65 грн суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику.
2.7. 11 травня 2012 року на виконання умов договору №11-400/2002 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 24.04.2002 позивачем надано відповідачу документи, які передбачені п. 7 договору, а саме: страховий акт №11157В/01/2012 від 11.05.2012 та розрахунок суми страхового відшкодування.
Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 1 366 916,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32579 від 11.05.2012, а відповідач зобовʼязаний був здійснити виплату частини страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (пʼятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника зазначеного комплекту документів, чого відповідачем у повному обсязі не здійснено.
2.8. 06 вересня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" провели взаємозалік зустрічних вимог, про що складено акт №1, відповідно до якого припинена заборгованість відповідача по договору перестрахування №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010 в частині 107 458,40 грн шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.
2.9. 01 жовтня 2012 року відповідачем було перераховано на користь позивача частину страхового відшкодування у розмірі 92 541,60 грн за договором перестрахування №03405/10 PROPERTY від 27.08.2010.
3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 789 041,72 грн заборгованості та 11 835, 63 грн судового збору.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.2.1. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав покладеного на нього обовʼязку по сплаті страхового відшкодування на користь позивача за договором перестрахування.
3.2.2. Стосовно клопотання відповідача про застосування позовної давності, то суди виходили з такого.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Враховуючи, що за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, а тому на вимоги про стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.
Отже, оскільки позивачем не пропущено позовної давності, суди дійшли висновку, що його порушене право підлягає захисту.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" не погодилося з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями та звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.
4.2.1. Суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст.ст. 257, 268 ЦК України, дійшли помилкового висновку, що позовна давність не поширюється на вимоги перестрахувальника до перестраховика про виплату частки страхового відшкодування за договором перестрахування.
У зазначеному аспекті скаржник посилається на те, що суди безпідставно відхилили його доводи про те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України перестрахувальник та перестраховик за договором перестрахування (ковер-нот) не входять у вичерпний субʼєктний склад учасників страхових правовідносин, на вимогу яких позовна давність не поширюється.
Крім того, скаржник вважає, що суди помилково ототожнили договір перестрахування (ковер-нот) та договір добровільного страхування майна в обґрунтування підстав для виняткового незастосування позовної давності при вирішенні даного спору.
4.2.2. Щодо суми страхового відшкодування відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем було складено акт взаємозаліку зустрічних вимог №1 від 06.09.2012 відповідно до якого позивач погодився з тим, що відповідач несе зобовʼязання перед позивачем за договором перестрахування (ковер-ноту) по випадку, який настав 04.07.2011, лише у розмірі 200 000,00 грн. Однак, суди проігнорували вказане та при вирішенні спору невірно визначили суму страхового відшкодування.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
4.3.1. Позивач вважає безпідставним аргумент скаржника щодо застосування позовної даності при вирішенні даного спору, адже за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, а тому на вимогу про стягнення частини страхового відшкодування за договором перестрахування (ковер-ноту) не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.
4.3.2. Щодо припинення зобовʼязання відповідача за актом взаємозаліку зустрічних вимог №1 від 06.09.2012 позивач зазначає, що актом заліку зустрічних вимог не передбачено припинення зобовʼязання відповідача та визначення розміру зобовʼязання відповідача перед позивачем за страховим випадком, який трапився 04.07.2011 та/або договором перестрахування.
Крім того, сума, яка зараховується зі сторони відповідача, обґрунтовується на підставі страхового акта №0365.411.11.01.01 від 09.08.2012, складеного відповідачем одноособово, водночас, страховий акт підтверджує отримання листа-вимоги позивача за вих. №Г1400/4819 від 27.04.2012 з комплектом документів, необхідним для прийняття рішення про визнання випадку страховим та виплати страхового відшкодування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.
5.2. Щодо суті касаційної скарги