ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 14/72/06-20/18/10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство "Квінт-Ф ЛТД" та Запорізької міської ради на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 про закриття апеляційного провадження у справі
за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до: 1. Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації"; 2. Фонду державного майна України; 3. Запорізької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"; 2. Фізичної особи-підприємця Єршової (Дзюби) Світлани Володимирівни, про визнання права власності,
за участю представників:
позивача - не зʼявилися;
відповідача-1 - не зʼявилися;
відповідача-2 - не зʼявилися;
третьої особи-1 - Омельяненко В.В. (адвокат);
третьої особи-2 - не зʼявилися
скаржника - Стеценко А.В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Обставини справи
1.1. У лютому 2006 року Дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - ДП "Запорізький річковий порт") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - Запорізьке БТІ) про визнання права власності на нерухоме майно, перелічене у позовній заяві.
1.2. Спір розглядався судами неодноразово.
1.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 у даній справі до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
1.4. Останнім рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.11.2010 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що Запорізьке БТІ згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" є органом, який лише здійснює реєстрацію прав на підставі правовстановлюючих документів чи рішення суду та не має ніякого відношення до спірного майна, а тому не може бути належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності.
Водночас місцевим судом не встановлено наявності достатніх підстав для залучення іншого відповідача (відповідачів) у звʼязку з тим, що під час розгляду справи будь-яка інша особа не заявила про оспорення чи не визнання права власності, в тому числі і Фонд Державного майна України не заявив про право державної власності на всі спірні обʼєкти (чи їх частину).
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що позивач не позбавлений права заявити позов про визнання права власності до належного відповідача, визначивши підстави виникнення права власності по кожному з обʼєктів, що є в переліку спірного нерухомого майна.
1.5. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2011 до участі у справі в якості відповідачів були залучені Фонд державного майна України та Запорізька міська рада.
1.6. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 рішення скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано право власності за позивачем на нерухоме майно, зазначене у резолютивній частині постанови.
1.7. Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
2. Короткий зміст доводів і вимог апеляційної скарги
2.1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство "Квінт-Ф ЛТД" (далі - ТОВ "Квінт-Ф ЛТД") як особа, яку не було залучено до участі у справі, проте судом прийнято рішення щодо її прав та інтересів, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 08.11.2010 в якій просило скасувати рішення суду першої інстанцій в частині відмови у визнанні за ДП "Запорізький річковий порт" права власності на підпірну стінку з майданчиком бульвару Шевченка № 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.
2.2. В обґрунтування порушення його прав та вимог апеляційної скарги ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" зазначало про те, що воно є орендарем земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 за адресою: м. Запоріжжя бульвар Шевченка, 73, на підставі договору оренди, укладеного 11.02.2010 між ним та Запорізькою міською радою. Земельна ділянка була надана для розташування торгівельного павільйону з літнім майданчиком і знаходилась в його користуванні з 1999 року на підставі раніше укладених угод з міською радою. ДП "Запорізький річковий порт" у 2007 році була надана в оренду земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1. З аналізу вказаних договорів, акта визначення меж земельної ділянки в натурі, абрису земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки № НОМЕР_2 технічного паспорту на підпірну стіну з майданчиком інв. № 0308, право на яку визнано за позивачем, вбачається, що підпірна стіна № 0308 розташована на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ТОВ "Квінт-Ф ЛТД".
3. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
3.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (колегія суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г., Дармін М.О.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Квінт-Ф" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 у справі № 14/72/06-20/18/10.
Ухвалу мотивовано тим, що підпірна стіна № 0308 знаходиться на земельній ділянці кадастровий. № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 тоді як ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" користується земельною ділянкою кадастровий № НОМЕР_1 за адресою: м. Запоріжжя бульвар Шевченка, 73, тобто кадастрові номери та адреси земельних ділянок різні. Жодних доказів перетину чи накладання цих земельних ділянок скаржником не надано. Суд зазначив, що підпірна стіна є власністю позивача і право власності не оспорюється апелянтом.
Крім того, суд наголосив, що рішенням Господарського суду від 08.11.2010 в позові відмовлено, отже, рішенням суду не вирішено питання щодо прав, обовʼязків чи інтересів ТОВ "Квінт-Ф ЛТД".
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
4.1. У касаційній скарзі Запорізька міська рада посилається на те, що частина підпірної стіни № 0308 право власності на яку постановою суду апеляційної інстанції від 02.03.2011 визнано за ДП "Запорізький річковий порт", розташована на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_2 наданій Запорізькою міською радою в строкове платне користування ТОВ "Квінт-Ф ЛТД". Також скаржник стверджує, що ДП "Запорізький річковий порт" набувши право власності на підпірну стіну № 0308 незаконно отримав право на земельну ділянку площею 275,6 м2 на березі річки Дніпро у межах м. Запоріжжя, що позбавляє Запорізьку міську раду права розпорядження землею у встановленому законом порядку. У звʼязку з чим Запорізька міська рада просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
4.2. У касаційній скарзі ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" наголошує на помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що підпірна стінка з майданчиком бульвару Шевченка № 3, право власності на яку визнано за позивачем, розташовані на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1, в звʼязку з чим, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням права, інтереси та обовʼязки ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" не вирішувалися. Посилаючись на зазначені обставини ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та просить залишити її без змін, а касаційні скарги - без задоволення. При цьому ПрАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" зазначає, що 26.06.2012 ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" відчужило нерухоме майно - підпірну стіну № 0308, розташовану в АДРЕСА_1 ОСОБА_7
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначену норму процесуального права, колегія суддів наголошує, що судом касаційної інстанції здійснюється перегляд оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в частині правильності застосування вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження.
6.2. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
6.3. Згідно зі статтею 1 Конституції Україна є правовою державою.
6.4. Як будь-яка правова держава Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
6.5. Обовʼязок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя визначено як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобовʼязаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
6.6. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.