ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/871/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
представники учасників справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019
у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Отрюха Б.В., Остапенка О.М.
та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018
у складі судді Хабазня Ю.А.
за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області
про визнання кредитором на суму 223 630, 49 грн
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка
про визнання банкрутом.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Розгляд справи відбувається відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній після 19.01.2013; далі - Закон про банкрутство).
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами
1. У провадженні Господарського суду Черкаської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 915/871/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс" про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (далі - Сільськогосподарське ТОВ ім. Шевченка), порушена ухвалою від 28.05.2015.
2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 визнано боржника банкрутом.
Подання заяви до суду
3. 02.10.2018 Головне управління ДФС у Закарпатській області подало до суду заяву з вимогами до боржника на суму 223 630, 49 грн.
4. Заява мотивована такими доказами, як розрахунок податкового боргу Сільськогосподарського ТОВ ім. Шевченка за період з 13.10.2017 по 03.09.2018; дані облікових карток Сільськогосподарського ТОВ ім. Шевченка зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками обʼєктів нежитлової нерухомості, орендної плати з юридичних осіб; податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік від 01.02.2017; податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 01.02.2017.
Зокрема, Головне управління ДФС у Закарпатській області зазначало, що податковий борг Сільськогосподарського ТОВ ім. Шевченка становить:
вимоги по платежу 5118010634 "Орендна плата з юридичних осіб" (с. Ракошино, Мукачівський р-н) виникли відповідно до поданої боржником податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.02.2017 № 9008996424 за 2017 рік (отримано податковим органом 02.02.2017) сума до сплати за рік складає 7 757, 12 грн, а розмір незаявленої суми боргу за вересень-грудень - 2 585, 68 грн (з помісячним платежем по 646, 43 грн, а за грудень - 646, 39 грн);
вимоги по платежу 5118010400 "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками обʼєктів нежитлової нерухомості" (с. Ракошино, Мукачівський р-н) виникли відповідно до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 17.02.2017 № 9022227343 за 2017 рік, згідно з якою сума до сплати за рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає 2 105, 60 грн, а розмір незаявленої суми боргу становить 1 052, 80 (за ІІ, ІV кв. 2017 року по 526, 40 грн);
вимоги по платежу 5118010600 "Орендна плата з юридичних осіб" (м. Мукачево) виникли на підставі податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.02.2017 № 9008746339 за 2017 рік, згідно з якою сума до сплати орендної плати за рік складає 619 696, 73 грн, а розмір незаявленої суми боргу за вересень-грудень - 206 565, 61 грн (з помісячним платежем по 51 641, 39 грн, а за грудень - 61 641, 44 грн);
вимоги по платежу 5118010400 "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками обʼєктів нежитлової нерухомості" (м. Мукачево) виникли відповідно до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 20.02.2017 № 9023834698 за 2017 рік, згідно з якою загальна річна сума до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 9 902, 40 грн (по 2 475, 60 грн щоквартально);
а загалом - 220 106, 49 грн.
Також заявлено вимоги про визнання кредиторських вимог у сумі 3 524 грн судового збору.
Розгляд справи судами
5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.11.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, у задоволені заяви Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання кредитором на суму 223 630, 49 грн відмовлено повністю.
6. Ухвала та постанова мотивовані положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, згідно з якими з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобовʼязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовʼязкових платежів)), крім витрат, безпосередньо повʼязаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Відповідно плата за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є витратами, безпосередньо повʼязаними зі здійсненням ліквідаційної процедури, а тому суди відмовили у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Закарпатській області.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Закарпатській області подало касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву податкового органу з вимогами до боржника.
8. Посилання зроблені на неправильне застосування судами положень положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство та зазначено, що плата за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є витратами, безпосередньо повʼязаними зі здійсненням ліквідаційної процедури (частина перша статті 45 Закону про банкрутство), тому суми цих податків повинні бути включені до вимог кредиторів як поточні вимоги. Також вказано, що заборгованість з податку на нерухоме майно, а також заборгованість з орендної плати з юридичних осіб за користування земельною ділянкою самостійно були визначені боржником, що є підтвердженням обґрунтованості грошових вимог скаржника.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
9. До Верховного Суду 25.03.2019 від Сільськогосподарського ТОВ ім. Шевченка надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.
Також Сільськогосподарське ТОВ ім. Шевченка просило врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
11. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
12. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволені заяви Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання кредитором на суму 223 630, 49 грн, зазначили, що плата за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є витратами, безпосередньо повʼязаними зі здійсненням ліквідаційної процедури.
13. Судова колегія погоджується з таким висновком з огляду на таке.
14. Згідно з положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настають відповідні наслідки, серед яких:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобовʼязань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобовʼязань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обовʼязкових платежів)), крім витрат, безпосередньо повʼязаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
15. У пункті 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобовʼязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобовʼязань зі сплати єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування, зборів на обовʼязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
16. Слід відзначити, що частиною першою статті 7 Закону про банкрутство передбачено, що щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
17. При цьому аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, частини першої статті 7 та частини першої статті 38 Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури порядок погашення податкових зобовʼязань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом про банкрутство.
18. Однією з основних засад господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України є верховенство права.
19. У пункті 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
20. Відповідно системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 38 Закону про банкрутство дає підстави стверджувати, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обовʼязку зі сплати податків і зборів (обовʼязкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо повʼязаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
21. Оскільки у розумінні пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України вказаний кодекс не регулює питання погашення податкових зобовʼязань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство, а також, беручи до уваги те, що положеннями статті 38 Закону про банкрутство (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обовʼязку зі сплати податків і зборів (обовʼязкових платежів), колегія суддів на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України дійшла висновку, що приписами статті 38 Закону про банкрутство передбачено підставу для припинення податкового обовʼязку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обовʼязкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.