ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/2647/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
за участю представника Приватного підприємства "Міська оренда" - Брацкової О.С.,
розглянув касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018
у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.
та на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018
у складі судді Стороженко О.Ф.
у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Приватного підприємства "Міська оренда"
про внесення змін в договір оренди нежитлових приміщень від 06.06.1994 № 6354.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами
1. 06.06.1994 між Управлінням комунального майна (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради; далі - Управління) та Відкритим акціонерним товариством "Львівський хлібокомбінат" (правонаступником якого, у частині, що стосується договору, є Приватне підприємство "Міська оренда"; далі - ПП "Міська оренда") укладено договір № 6354 оренди нежитлових приміщень.
2. Судами встановлено, що дата договору суперечить самим умовам договору. Так, згідно з п. 1 договору його укладено на підставі "Рішення МВК № 381 від 20.06.1997"; у преамбулі договору зазначено, що від імені ВАТ "Львівський хлібокомбінат" правочин підписано головою правління, який діє на підставі статуту та свідоцтва від 15.07.1996; згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ "Львівський хлібокомбінат" було зареєстровано 15.07.1996; згідно з формулою розрахунку орендної плати, зазначеною у договорі, розмір місячної орендної плати визначено станом на 01.07.1997.
3. Згідно з п. 1 зазначеного договору Управління (орендодавець) надає орендарю з 20.06.1997 у строкове користування обʼєкт нерухомості: нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 89.
Договором також передбачено формулу розрахунку розміру орендної плати за базовий місяць, починаючи з 01.07.1997.
Подання позовної заяви
4. У грудні 2017 року Управлінням подано позовну заяву з вимогою про внесення змін у Договір оренди нежитлових приміщень від 06.06.1994 № 6354 у частині встановлення нового розміру орендної плати, а також строку оплати та умов щодо дострокового розірвання Договору і стягнення пені (у випадку прострочення виконання грошового зобовʼязання).
5. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з даними нової оцінки майна, вартість обʼєкту оренди (яка "є базою для розрахунку розміру орендної плати") значно вища попередньої, а також тим, що Методикою розрахунку орендної плати (затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 897) встановлено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, що зумовило необхідність перегляду розміру орендної плати, встановленої договором від 06.06.1994.
Доводи відзиву на позов
6. У відзиві на позовну заву відповідач зазначив про відсутність будь-яких правових підстав для зміни на вимогу позивача умов Договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення. Також, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.
Розгляд справи судами
7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.
8. Судові рішення мотивовані тим, що єдиною правовою підставою розгляду по суті запропонованих позивачем змін до правочину може бути лише наявність спору між сторонами, а оскільки позивач не надсилав відповідачу пропозиції щодо внесення змін у договір, то спір між сторонами щодо таких змін не виникав. Тому, враховуючи положення частини першої статті 638, частини другої статті 652 ЦК України, статті 181, частин другої та четвертої статті 188 ГК України, правові підстави для розгляду судом запропонованих змін по суті відсутні, а позов заявлений передчасно.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. 24.09.2018 Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить Суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування судами норм права, оскільки чинний на час укладення договору оренди Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" передбачав, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших випадках. Отже позивач мав "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності, в тому числі на внесення змін до договору щодо розміру орендної плати.
Скаржник також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 914/71/18, стверджував, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обовʼязком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обовʼязку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди не позбавляє його права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору, відсутності згоди на зміну умов договору.
Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу
10. 31.10.2018 до Верховного Суду від ПП "Міська оренда" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову без змін. Відповідач стверджує, що позивачем і відповідачем не було погоджено в умовах договору право позивача в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору; інші визначені чинним законодавством України підстави для зміни розміру орендної плати відсутні. Відповідач посилається на частину першу статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зазначає, що розмір орендної плати може бути змінено лише за погодженням сторін. Також вважає, що Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" не підлягає застосуванню у даних правовідносинах. Відповідач крім того наполягає, що судами було правильно застосовано положення частини другої статті 188 ГК України.
ПП "Міська оренда" посилається на ухвалу Верховного Суду в аналогічній справі № 914/2649/17, якою передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступити від правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України у справі № 50/101-08 від 01.12.2009, у справі № 8/32пд від 17.06.2008, у справі № 43/308-10 від 28.11.2011 та у справі № 5021/966/2011 від 08.05.2012 щодо застосування частини другої статті 188 ГК України.
Також відповідач посилається на те, що підстави для проведення оцінки майна відсутні, а наданий позивачем висновок про вартість майна є недопустимим доказом. ПП "Міська оренда" стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності.
Процесуальні аспекти розгляду касаційної скарги та заяв учасників справи
11. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2647/17 за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та на рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 та призначено розгляд касаційної скарги на 04.12.2018.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 задоволено клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2018 касаційне провадження у справі № 914/2647/17 за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 зупинено до винесення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 914/2649/17.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 914/2647/17 та повідомлено учасників справи про її розгляд 25.04.2019 у режимі відеоконференції.
15. Згідно з даними Укрпошти (витяг з сайту Укрпошти, який є вільним у доступі в мережі Інтернет) копію ухвали Верховного Суду від 15.04.2019 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради отримало 22.04.2019, однак 25.04.2019 представники Управління не зʼявилися до приміщення Господарського суду Львівської області, у звʼязку з чим відеконференція не проводилася.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
16. Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника учасника справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що оскільки позивач не надсилав відповідачу пропозиції щодо внесення змін у договір, то спір між сторонами щодо таких змін не виникав; тому, враховуючи положення частини першої статті 638, частини другої статті 652 ЦК України, статті 181, частин другої та четвертої статті 188 ГК України, правові підстави для розгляду судом запропонованих змін по суті відсутні, а позов заявлений передчасно.
19. Колегія суддів погоджується з рішеннями судів про відмову в задоволенні позову, однак наводить свої мотиви стосовно правильності застосування норм матеріального права, що регулюють правовідносини у цій справі.
20. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовʼязками наділені обидві сторони договору.
21. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
22. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
23. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
24. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
25. Зокрема, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
26. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобовʼязання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
27. При цьому іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.