ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/814/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 (суддя Синчук М.М.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 (головуючий суддя: Якімець Г.Г., судді: Матущак О.І., Мирутенко О.Л.)
за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м. Львів в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова
до Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України
про усунення перешкод у користуванні майном,
За участю представників:
прокурора - Голуб Є.В. - прокурор відділу
позивача-1 - Синиця І.В. - представник
позивача-2 - Черняк Ю.І. - представник
відповідача - Саницький А.І. - адвокат
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. 24 березня 2016 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України про усунення перешкод у користуванні майном: приміщеннями у м. Львові по вул. Коперника, 27, а саме: будівлею №1 - управління, площею 205,6 кв. м 1892 року побудови, сховищем для техніки (гараж) №13 площею 133,3 кв. м 1966 року побудови та земельною ділянкою площею 0,3 га за цією адресою, що перебувають у власності держави- Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу КЕВ м. Львова.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно віднесене до управління Міністерства оборони України постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року №18, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 року у справі №18/375, що набрало законної сили, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариство військових мисливців і рибалок Збройних Сил України (до складу якого ввійшло Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України) та зобовʼязано відповідача здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України також 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. Разом з тим, відповідач продовжує користуватися зазначеним майном, чим унеможливлюється його використання власником - Міністерством оборони України в особі КЕВ м. Львова.
3. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що спірне майно було передане на баланс Ради військово-мисливського товариства ПрикВо, правонаступником якої є Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України згідно Акту від 01.02.1980 року. З часу прийняття майна на баланс відповідач відкрито користується ним, а позивачами не вчинялися дії щодо спірного майна.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі №914/814/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, позов задоволено, зобовʼязано Товариство військових мисливців і рибалок Західного регіону України усунути перешкоди в користуванні нерухомими приміщеннями у м. Львові по вул. Коперника, 27, а саме: будівля №1 - управління, площею 205,6 кв. м 1892 р. побудови, сховище для техніки (гараж) №13 площею 133,3 кв. м 1966 р. побудови та земельною ділянкою площею 0,3 га за цією ж адресою, що перебувають у власності держави - Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу КЕВ м. Львова, шляхом звільнення нежитлових приміщень.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 16.06.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 914/814/16 до Касаційного господарського суду.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 16.07.2018 року у справі № 914/814/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
7. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2018 касаційну скаргу Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, а саме в сумі 320,00 грн.; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 06.08.2018.
8. 02.08.2018 до Верховного Суду направлено заяву про усунення недоліків раніше поданої касаційної скарги, зокрема заявником на виконання вимог ухвали від 26.07.2018 надано докази доплати судового збору у сумі 320,00 грн., а саме квитанцію № 0.0.1098564176.1 від 01.08.2018.
9. 06.09.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за вищевказаною касаційною скаргою, призначення її до розгляду на 04.10.2018, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 25.09.2018.
Одночасно даною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/814/16 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
10. 21.09.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником військового прокурора Львівського гарнізону направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 25.09.2018.
11. 02.10.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України направлено письмові пояснення до касаційної скарги, які фактично надійшли до Верховного Суду 04.10.2018.
Згідно з ч.1 ст. 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України:
"Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення."
Згідно зі ст.118 ГПК:
"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."
Оскільки пояснення до касаційної скарги фактично подані скаржником з порушенням строку, визначеного ч.1 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2018 провадження у справі № 914/814/16 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі №910/18560/16.
13. 04.12.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 910/18560/16, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 14.03.2019.
14. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 провадження за касаційною скаргою у справі № 914/814/16 поновлено, розгляд скарги призначено на 25.04.2019.
15. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019 задоволено заяву Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України про проведення судового засідання 25.04.2019 у режимі відеоконференції.
16. 05.04.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником військового прокурора Львівського гарнізону направлено пояснення стосовно касаційної скарги, які фактично надійшли до Верховного Суду 09.04.2018.
Відповідно до ч.1 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Згідно зі ст.118 ГПК:
"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом."
Як було зазначено вище, ухвалою суду від 06.09.2018 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 25.09.2018.
Оскільки пояснення стосовно касаційної скарги фактично подані прокурором з порушенням строку, визначеного ч.2 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.
17. У судове засідання 25.04.2019 зʼявилися прокурор та представники сторін. Представник відповідача підтримав касаційну скаргу. Прокурор та представники позивачів виклали заперечення проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
18. У касаційній скарзі Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України (скаржник, відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 914/814/16, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
19. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що Господарський суд Львівської області в рішенні посилається на документи: рішення Ради міністрів №646-325;67/13 від 21.03.1951 року та наказ Міністерства оборони СРСР від 02.08.1981 року, які відсутні в матеріалах справи. Одночасно вказує, що в оскаржуваному рішенні не згадується про поданий відповідачем відзив на позов, суд першої інстанції не спростував наведені у відзиві заперечення проти позову.
Скаржник вважає, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів відводу Львівській КЕЧ району ПрикВО спірної земельної ділянки в натурі, а також державного акту на право користування спірною земельною ділянкою по вул. Коперніка, 27 у м. Львові, твердження суду про відведення земельної ділянки площею 0,5 га у м. Львові Квартирно-експлуатаційній частині району ПрикВО є безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи.
На думку Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, прокурором та позивачами не доведено належними і допустимими доказами право власності чи інше речове право позивачів на спірне майно та вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею.
Також відповідач вважає безпідставними посилання судів на постанову Кабінету Міністрів України №18 від 13 січня 1995 року та постанову Верховного Суду України від 18.11.2003, якою залишено в силі рішення Господарського суду м. Києва від 05 грудня 2002 року у справі №18/375, оскільки такі не стосуються спірного майна, а на час набуття чинності постановою Верховної ради, яка стосується майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, спірне майно вже було власністю відповідача, який не є загальносоюзною громадською організацією колишнього Союзу РСР. Одночасно скаржник звертає увагу, що постанова КМУ №18 від 13 січня 1995 року не була виконана, а Міністерство оборони України не прийняло в управління відповідне майно.
На думку відповідача, висновок №4659 судової будівельно-технічної експертизи від 27.11.2017 не може бути прийнятий до уваги, оскільки містить суперечливі висновки щодо площі спірних приміщень та земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Скаржник зазначає, що на момент реорганізації (розділу) Військово-мисливського товариства ЗС СРСР діяв Статут, в якому п. 58 викладено в іншій редакції, ніж та, на яку посилається суд в оскаржуваній постанові, що свідчить про безпідставність посилання ВМТ положень п. 58 Статуту від 1981 року. Крім того, вважає, що п.58 Статуту, на який посилався суд в оскаржуваній постанові, стосувався передачі майна Міністерству оборони СРСР, до якого Міністерство оборони України не має жодного відношення.
Крім того, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки прокурором у позовній заяві було заявлено позовну вимогу щодо зобовʼязання Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України лише усунути перешкоди в користуванні майном без зазначення вимоги про звільнення такого майна.
Також на думку скаржника, судами не досліджено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі №914/21/15, якою встановлено факт відсутності у позивачів доказів належності та передачі спірного нерухомого майна, в тому числі спірної земельної ділянки, Міністерству оборони України, безпідставності посилання судом на постанову Верховного Суду України від 18.11.2003 року, якою залишено в силі рішення Господарського суду м. Києва від 05 грудня 2002 року у справі №18/375, як на доказ належності спірного майна МОУ, оскільки докази інвентаризації зазначеного у цих судових рішеннях майна та включення до нього саме спірного майна відсутні.
20. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити касаційну скаргу без розгляду, а судові рішення - без змін.
Прокурор вказує, що факт належності спірного майна Міністерству оборони України підтверджено, зокрема, актом передачі на баланс товариства будівель і споруд військового містечка №67 від 01.02.1980, рішенням виконкому Львівської міської ради від 08.02.1985 №3-с, актом прийомки та експлуатації будинків і споруд військового містечка №67 по вул. Коперника, 27 у м. Львові від 26.02.1996, індивідуальними картками обліку (форма 400) на будівлі, які в сукупності підтверджують факт наявності права державної власності на спірне майно, місце розташування військового містечка. Крім того, належність спірного майна до державної власності в особі Міністерства оборони України досліджено і встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 05 грудня 2002 року у справі №18/375, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 року.
Разом з тим, з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи, прокурор вважає, що спірне майно, усунення перешкод у користуванні яким є предметом цього позову, є тим самим майном, яким користується відповідач без належних правових підстав.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
21. Згідно Акту від 01.02.1980 Львівська КЕЧ району передала на баланс військово-мисливського товариства ПрикВО приміщення у військовому містечку №67 по вул. Коперника, 27 у м. Львові, а саме: приміщення №67/1, рік будівництва 1892, який передано на баланс Міністерства оборони по рішенню Ради Міністрів від 21.03.1951 №646-325;67/13, та гараж, рік будівництва 1966. Разом з приміщеннями товариству передано земельну ділянку площею 0,3 га. (а.с.18)
22. Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 08 лютого 1985 року №3-С "Об установлении границ земельных городков на территории г. Львова" квартирно-експлуатаційній частині району ПрикВО (Прикарпатського військового округу) - на даний час КЕВ м. Львова, надано у користування земельну ділянку загальною площею 0,5 га у м. Львові по вул. Коперника, 27. (а.с.19)
23. Згідно Індивідуально облікових карток від 1967 р. та індивідуальних карток обліку приміщень (форма 400), в порядку, визначеному чинними нормативними актами, приміщення були поставлені на облік у квартирно-експлуатаційному органі Міністерства оборони. (а.с. 25-29)
24. Згідно ліквідаційного акту про розформування Виробничого мисливсько-риболовецького обʼєднання, будівель, комунальних споруд, земельних ділянок та майна за ВМРО не рахується.
25. У 1994 році відповідно до наказу №1 Ради Військово-мисливського товариства Західного регіону України, військово-мисливське товариство ПрикВО перейменовано на товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України.
26. У відповідності до Довідки КЕУ ПрикВО від 24.05.96 №37 за виробничо-мисливським обʼєднанням ПрикВО будівель, комунальних споруд, земельних ділянок, меблів та майна не рахується.
27. Відповідно до акту від 26 лютого 1996 року "прийомки і експлуатації будинків і споруд військового містечка № 67 і військового містечка № 367/1,2,3 по вул. Коперника, 27 і стрільбища на "Картумовій горі" в районі вул. Варшавської за товариством військових мисливців Прикарпатського військового округу", а також опису №1 "Будинків і споруд, переданих товариству в/мисливців по в/м 67 в м. Львові по вул. Коперника, 27 та в/м 368 по вул. Варшавській ур-ще Кортумова гора" і опису № 2 "Закріплення за товариством в/мисливців земельних ділянок в/м 76-0,3 га, в/м 368 - 17,3 га в м. Львові", Львівська квартирно-експлуатаційна частина району (на даний час КЕВ м. Львова) передала товариству військових мисливців ПрикВО земельну ділянку загальною площею 0,3 га військового містечка №67 разом із будинками та спорудами, що були розташовані на даній земельній ділянці. Зокрема, товариству військових мисливців було передано 2 будівлі, розташованих на території військового містечка № 67. (а.с. 21-23)
28. Постановою Верховної Ради України №3943-ХІІ від 04 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення субʼєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Поряд з тим, Кабінету Міністрів України доручено до 01 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.
29. На виконання вказаної постанови 13 січня 1995 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР", згідно з якою повноваження органу управління майном підприємств, організацій та обʼєктів колишнього мисливського товариства Збройних Сил СРСР покладено на Міністерство оборони України, а саме: - виробниче мисливсько-риболовецьке обʼєднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; - 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; - 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.
30. Рішенням Господарського суду м. Києва від 5 грудня 2002 року у справі №18/375 (залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 18 листопада 2003 року) задоволено позов заступника Генерального прокурора України, заявлений в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, а саме: зобовʼязано відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і передати Міністерству оборони України, а також зобовʼязано відповідача здійснити інвентаризацію та повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке обʼєднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.
Позовні вимоги у справі №18/375 обґрунтовувались тим, що постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" підтверджено, що спірне майно є загальнодержавною власністю, а постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" на Міністерство оборони України покладено повноваження управління щодо розташованих на території України обʼєктів власності колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зі складу якого в 1992 році вийшло товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.
31. 12 червня 2010 року Міністром оборони України видано наказ №302 "Про утворення комісії про проведення інвентаризації та приймання-передачі майна, що належало військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР".
32. Листом (вих.№303/1/4/493 від 25 жовтня 2010 року) начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України просив, серед інших, і начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, з метою виконання вимог постанови КМУ №18 від 13 січня 1995 року, зокрема, провести інвентаризацію та приймання-передачу майна, що належало військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР та у разі неможливості проведення інвентаризації та приймання-передачі майна, що належало військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР, забезпечити організацію відповідної претензійно-позовної роботи спільно з військовими прокуратурами.