ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/3941/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(судді - Петренко Н.Е.)
від 14.11.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Кузнецова І.Л., судді: Кощеєв І.М., Подобєд І.М.)
від 12.02.2019
у справі №904/3941/18
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
про визнання недійсним п. 11.1 додаткової угоди №2 від 08.11.2016 до договору страхування майна,
за участю представників учасників справи:
позивача - Крапівцева О.О.;
відповідача - Філімонова О.М.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПАТ "СК "Інгосстрах") про визнання недійсним п.11.1 додаткової угоди №2 від 08.11.2016 до договору страхування майна №DNHSIM127958 від 04.04.2014 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" посилається на те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 у позові відмовлено.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 залишено без змін.
2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:
-04.04.2014 між ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховиком) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (страхувальником) укладено договір страхування майна №DNHSIM127958;
-відповідно до п.п. 4.1, 4.2 цього договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повʼязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним в п.5.1 договору. Згідно з умовами договору страховик зобовʼязався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній у цьому договорі страхувальником, на користь якої укладено договір, а страхувальник - своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору;
-пунктом 10 визначено строк дії договору з 04.04.2014 по 03.04.2017 включно (але не більше ніж сплачуємий період п. 11.1);
-згідно з п. 11.1 договору страхові платежі сплачуються за графіком, яким встановлені дати щорічних оплат, періоди оплати та суми страхових платежів за відповідні періоди. Останнім є період з 04.04.2016 по 03.04.2017;
-25.03.2015 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору страхування майна №DNHSIM127958 від 04.04.2014, якою внесено зміни та викладено п.п. 7, 8, 9 та 11.1 договору в новій редакції. Пунктом 11.1 договору в цій редакції передбачені інші суми страхових платежів;
-08.11.2016 сторонами укладено додаткову угоду №2 до вказаного договору, якою внесено зміни та викладено п.п. 6.1., 6.2., 9 та 11.1 договору в новій редакції. Внаслідок змін, внесених до п. 11.1 договору страхування додатковою угодою №2, сплачуємі періоди, за які вносяться страхові платежі, встановлені до 03.04.2020, збільшено розміри страхових платежів та змінено дати їх оплати.
2.4. При зверненні з позовом банком зазначено, що додатковою угодою № 2 зміни в частині терміну дії договору страхування майна не внесені, а п.11.1 додаткової угоди в частині сплати страхових платежів за періоди після закінчення передбаченого цим договором строку дії суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність, та не має наслідком виконання зобовʼязань за договором страхування майна для відповідача, а отже є недійсними.
2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не було доведено факту укладення додаткової угоди №2 від 08.11.2016 до договору страхування майна №DNHSIM127958 від 04.04.2014 без його вільного волевиявлення, того, що угода не відповідала його внутрішній волі, що її зміст був невідомий позивачу на момент підписання. При цьому в матеріалах справи відсутні докази підписання цієї додаткової угоди внаслідок введення позивача в оману або наявності інших обставин, які обґрунтовують недобросовісність дій контрагента при укладенні цієї угоди.
Господарськими судами також встановлено, що відповідно до банківської виписки по рахунку ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" №26507050000686 за 16.12.2016 ПАТ КБ "Приватбанк" 16.12.2016 перераховано на рахунок товариства відкритий у банку грошові кошти в сумах 1134988грн.82коп. та 6 640149грн.72коп. з призначенням платежу "сплата страхового платежу по страхуванню майна відповідно до додаткової угоди № 2 від 08.11.2016 до договору № DNHSIM127958 від 04.04.2014", що вказує на виконання позивачем зобовʼязань, передбачених п.11.1 договору страхування у редакції спірної додаткової угоди.
Також на виконання Закону України "Про страхування" відповідач формував та вів технічні резерви незароблених премій з врахуванням зобовʼязань за договором страхування майна в редакції оспорюваної додаткової угоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками та статистичною звітністю.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що як позивачем, яким проведено оплату у строки та у розмірах, встановлених договором страхування майна №DNHSIM127958 від 04.04.2014 в редакції додаткової угоди №2 від 08.11.2016, так і відповідачем, яким формувалися страхові резерви з урахуванням вказаного договору страхування в редакції додаткової угоди №2 від 08.11.2016, вчинялися дії, спрямовані на виконання договору страхування майна № DNHSIM127958 від 04.04.2014 в редакції спірної додаткової угоди, у звʼязку з чим, вказана угода та її умови (пункти) щодо сплати страхових платежів не можуть розцінюватись як такі, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цією додатковою угодою та цими умовами (пунктом).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019, АТ КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема частину 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийнято до уваги листи, надані відповідачем, які відсутні у позивача та що яких відсутні докази підтвердження їх надіслання позивачеві;
-судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме: статті 9, 26, 28 Закону України "Про страхування", оскільки оспорюваною додатковою угодою змінено графіки та розміри оплати страхових платежів авансом за період поза межами дії договору страхування, тобто страхові платежі не матимуть наслідком вчинення страховиком дій для здійснення виплат при настанні страхового випадку;
-судами попередніх інстанцій не враховано, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, при цьому помилково застосовано положення щодо фіктивного правочину.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.