ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019
(головуючий суддя Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)
у справі №920/181/18 Господарського суду Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"
про стягнення 233 845,22 грн, з яких 115 396,76 грн пені, 39 631,00 грн штрафу, 66 374,41 грн інфляційних втрат та 12 443,05 грн 3% річних,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (далі - ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (далі - ТОВ "Керамейя") про стягнення 792 620,00 грн боргу, 115 396,76 грн пені, 39 631,00 грн штрафу, 66 374,41 грн інфляційних втрат та 12 443,05 грн 3% річних.
1.2. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами 16.03.2016 договору №132/16 на купівлю хімічної продукції в частині строків оплати отриманого товару.
1.3. 11.06.2018 позивачем подані уточнення до позовної заяви, в яких він просить суд стягнути з відповідача 115 396,76 грн пені, 39 631,00 грн штрафу, 66 374,41 грн інфляційних втрат та 12 443,05 грн 3% річних, оскільки відповідач основний борг у розмірі 792 620,00 грн погасив під час розгляду справи. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 ця заява прийнята до розгляду.
1.4. Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, однак просив суд зменшити розмір штрафних санкцій. Заява про зменшення обґрунтована складним фінансовим становищем відповідача. Крім того, відповідач зауважив, що заявлені суми санкцій можуть стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 16.03.2016 між ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" (продавець) та ТОВ "Керамейя" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №132/16 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобовʼязався передати у власність відповідачу хімічну продукцію відповідно до специфікацій, а покупець зобовʼязався прийняти продукцію та оплатити її вартість.
Згідно з п. 3 договору відвантаження товару здійснюється зі складу продавця транспортом покупця. Продукція поставляється в тарі, передбаченій відповідними ДСТУ, ТУ. На кожну партію товару продавець надає покупцю оригінал рахунку на фактично відвантажений товар, видаткову та податкову накладні, сертифікат якості.
Сторонами щодо кожної окремої партії поставки товару складено специфікації №№1-44.
2.2. Пунктом 6.1 договору сторонами узгоджено, що за невиконання чи неналежне виконання зобовʼязань по даному договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до чинного законодавства України. За прострочку платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки. За прострочку платежу більше 10 днів додатково нараховується штраф в розмірі 10% від вартості відвантаженого товару.
2.3. На виконання умов договору позивач у період з 16.03.2016 по 05.02.2018 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 14 224 539,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарних цінностей.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 20 червня 2018 року рішенням Господарського суду Сумської області позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Керамейя" на користь ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" 29 577,21 грн пені, 39 631,00 грн штрафу, 16 564,98 грн інфляційних втрат, 5 204,20 грн 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.
3.1.1. Приймаючи рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України та встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобовʼязання на суму 792 620,00 грн, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. Проте, у звʼязку із помилковістю наданого позивачем розрахунку вищенаведених сум, суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
3.1.2. Крім того, суд першої інстанції з урахуванням ст.ст. 546, 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача пені та штрафу у відповідному розмірі, оскільки ці штрафні санкції сторонами самостійно передбачено у договорі. Також Господарський суд Сумської області зауважив, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовʼязання, оскільки заборгованість була сплачена після звернення позивача до суду з позовною заявою. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували складний фінансовий стан відповідача та інші обставини, які мають істотне значення, суду не надано. Штрафні санкції, які заявлені позивачем до стягнення, на думку суду, є співрозмірними з сумою боргу.
3.2. 06 лютого 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 скасовано частково. Викладено його резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" (40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Курська, 18, ідентифікаційний код 34327895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Трудових Резервів, 6, ідентифікаційний код 19313492) 106 020 (сто шість тисяч двадцять) грн 81 коп. пені, 39 631 (тридцять девʼять тисяч шістсот тридцять одну) грн 00 коп. штрафу, 65 878 (шістдесят пʼять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 00 коп. інфляційних втрат, 12 443 (дванадцять тисяч чотириста сорок три) грн 05 коп. три відсотки річних, 14 654 (чотирнадцять тисяч шістсот пʼятдесят чотири) грн 00 коп. судового збору, понесеного стороною у звʼязку з розглядом справи у суді першої інстанції. В іншій частині позову - відмовити". Здійснено розподіл судового збору.
3.2.1. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що ТОВ "ПМТЗ "Інженерний центр "Реагент" питання обґрунтованості задоволення Господарським судом Сумської області позову в частині стягнення штрафу у розмірі 39 641,00 грн не порушувалось, а відтак, в силу приписів ст. 269 ГПК України, рішення переглянуто в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
3.2.2. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є таким, що прийнято при неповному зʼясуванні усіх обставин справи.
Апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування штрафних санкцій здійснюється по кожній партії поставки окремо з урахуванням приписів ч. 6 ст. 231 ГК України, проте помилково визначив, що періодом з нарахування штрафних санкцій охоплюється лише остання партія поставки на суму 214 200,00 грн (видаткова накладна № 9101 від 23.03.2017).
3.2.3. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач допустив порушення строків виконання договірних зобовʼязань з оплати поставленого товару, зокрема, за такими видатковими накладними: №03231 від 24.03.2017, №03596 від 03.04.2017, №3810 від 06.04.2017, №3032 від 10.04.2017, №4189 від 18.04.2017, №3734 від 27.04.2017, №5048 від 12.05.2017, №6150 від 08.06.2017, №6599 від 20.06.2017, №7002 від 30.06.2017, №7390 від 07.07.2017, №7604 від 17.07.2017, №7904 від 21.07.2017, №9101 від 23.08.2017.
Проте, враховуючи, що позивач визначив період нарахування штрафних санкцій з 27.08.2017 по 05.03.2018, а також з огляду на положення закону щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями та умови договору (строк виконання зобовʼязання), апеляційна інстанція, з урахуванням проведених відповідачем проплат, встановила, що частковому врахуванню підлягає прострочка за видатковими накладними №6599 від 20.06.2017 за період з 27.08.2017 по 14.09.2017 (оплата 15.09.2017); №7002 від 30.06.2017 - з 27.08.2017 по 20.09.2018 (оплата 21.09.2017); №7390 від 07.07.2017 - з 27.08.2017 по 13.01.2018 (з урахуванням часткового погашення заборгованості 21.09.2017 та 03.11.2017); №7604 від 17.07.2017 - з 27.08.2017 по 23.01.2018; №7904 від 21.07.2017 - з 27.08.2017 по 27.01.2018; №9101 від 23.08.2017 - з 29.08.2017 по 01.03.2018.
Оскільки позивач в апеляційній скарзі (з урахуванням уточненого розрахунку) просив задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення пені в сумі 106 020,81 грн, апеляційна інстанція на підставі ст.ст. 14, 269 ГПК України дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги в цій частині.
3.2.4. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовʼязання, на вимогу кредитора зобовʼязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише за останню партію товару на суму заборгованості в розмірі 214 200,00 грн (видаткова накладна №9101 від 23.03.2017).
На підставі власного розрахунку, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 12 443,05 грн 3% річних та 65 878,00 грн інфляційних втрат. В іншій частині розрахунок позивача визнано необґрунтованим.
3.2.5. Одночасно суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення сум штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки відповідачем не було доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, а заявлена сума штрафних санкцій є співрозмірною з сумою боргу.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 08 лютого 2019 року ТОВ "Керамейя" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням поданого відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України доповнення до касаційної скарги), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.06.2018 залишити в силі.
4.2. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу такими доводами.
4.2.1. Статтею 74 ГПК України встановлений обовʼязок сторін, в даному випадку позивача, доводити обґрунтованість заявлених вимог. Належний розрахунок суми пені є обовʼязком саме позивача.
Господарський суд здійснює власний розрахунок вимог, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовʼязання (з 27.08.2017 по 05.03.2018), та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань пені та інших штрафних санкцій.
На думку відповідача, проведення самостійного розрахунку судом першої інстанції належних до стягнення сум штрафних санкцій є неможливим з огляду на те, що за іншими поставками, окрім поставки за видатковою накладною від 23.08.2017 №9101, періоди часу невиконання зобовʼязання є різними та виходять за межі визначеного самим позивачем періоду часу невиконання зобовʼязань (з 27.08.2017 по 05.03.2018).
4.2.2. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач надав пояснення до апеляційної скарги від 18.01.2019. За даними поясненнями позивачем були змінені вимоги апеляційної скарги щодо стягнення пені. Замість стягнення заявлених у суді першої інстанції та у апеляційній скарзі 115 396,79 грн, позивач просив стягнути 106 020,81 грн.
Така зміна вимог апеляційної скарги є порушенням ч. 1 ст. 266 ГПК України, якими встановлено право особи, яка подала апеляційну скаргу, доповнити чи змінити її лише протягом строку на апеляційне оскарження.
Також відповідач зауважив, що позивачем були змінені підстави для стягнення пені, оскільки замість обґрунтування позовних вимог у частині пені невиконанням зобовʼязань з 27.08.2017 по 05.03.2018 по сплаті всієї суми боргу 792 620,00 грн після спливу строку оплати лише за останньою видатковою №9101 від 23.08.2017, позивач вже посилався на прострочення оплати за декількома поставкам товару із використанням окремо визначених для кожної поставки проміжків часу невиконання зобовʼязань.
Взявши до уваги новостворений позивачем у апеляційній інстанції розрахунок пені, суд апеляційної інстанції фактично розглянув нові підстави для задоволення позову в цій частині, що суперечить нормам ч. 5 ст. 269 ГПК України.
4.2.3. Що стосується сум 3% річних та інфляційних втрат, то відповідач зазначив, що вони були розраховані з аналогічними порушеннями, тобто за всією сумою боргу одночасно (792 620,00 грн), використовуючи при цьому лише час прострочення оплати за однією поставкою (за накладною №9101 від 23.08.2017). Але апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, цього не врахував, повністю задовольнивши позовні вимоги у цій частині.
4.3. 28 лютого 2019 року позивач подав до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ТОВ "Керамейя" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 - без змін.
4.4. Відзив мотивовано таким.
4.4.1. Суд апеляційної інстанції правильно встановив суму боргу 792 620,00 грн, яка є предметом розгляду у судовому спорі та підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, тоді як суд першої інстанції помилково для цих нарахувань застосував тільки суму за останньою видатковою накладною у розмірі 214 200,00 грн.
4.4.2. Позовними вимогами в суді першої інстанції були: стягнення боргу, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, а підставами були: договір №132/16, специфікації, видаткові накладні та платіжні доручення. Ці ж самі вимоги та підстави позовних вимог були та розглядалися в суді апеляційної інстанції.
4.4.3. Позивач в суді апеляційної інстанції виправив помилку у розрахунку пені та зменшив суму пені в межах заявленого позову та в межах заявленого періоду розрахунку.
Таким чином, позивач не змінював предмет та підстави позовних вимог в суді апеляційної інстанції, а апеляційний суд не порушував вимоги ч. 5 ст. 269 ГПК України, а розглянув позовні вимоги й підстави, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.04.2019, який міститься у матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується стягнення 115 396,76 грн пені, 39 631,00 грн штрафу, 66 374,41 грн інфляційних втрат та 12 443,05 грн 3% річних у звʼязку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами 16.03.2016 договору №132/16 на купівлю хімічної продукції в частині строків оплати отриманого товару.
5.2.2. Судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 39 631,00 грн штрафу не оскаржуються. Більш того, такі вимоги не переглядалися в суді апеляційної інстанції.