ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/3730/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк) - Ягодка О.О. (довіреність від 17.05.2018 №206),
відповідача - публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" (далі - Товариство) - Ломовцев В.О. - адвокат (посвідчення від 30.01.2019 №5342),
розглянув касаційну скаргу Банку
на рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2018 (суддя Щавинська Ю.М.) та
постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 (головуючий суддя - Ярош А.І., судді Принцевська Н.М. і Савицький Я.Ф.)
зі справи № 916/3730/15
за позовом Банку
до Товариства
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30.08.2010 (далі - Договір іпотеки), а саме будівлю гуртожитку загальною площею 2 548 кв.м, житловою площею 1 720,8 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, № 14-а, що належить на праві приватної власності Товариству (далі - Будівля); визнання за позивачем права власності на Будівлю.
2. Позов обґрунтовано невиконанням Товариством (боржником за кредитним договором) умов договорів про відкриття кредитної лінії від 24.06.2010 №№17-В/10 та 18-В/10 (далі, відповідно, Договори №№17-В/10 та 18-В/10).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2018, залишеним без змін постановою Південного-Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019:
- у рахунок стягнення заборгованості Товариства перед Банком:
за Договором №17-В/10 станом на 17.01.2018, а саме заборгованості за кредитною лінією 25 154 962 російських рублі (далі - рублі), пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом 26 177 579,86 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом 2 572 375,23 грн.,
за Договором № 18-В/10 станом на 17.01.2018, а саме заборгованості за кредитною лінією 4 918 387 грн., пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом 13 791 009, 54 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом 1 642 353, 11 грн., -
звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 6 461 804 грн.;
- у решті позову відмовлено.
4. Рішення та постанову мотивовано невиконанням Товариством зобовʼязання за кредитними договорами; крім того, судом враховано часткове погашення Товариством заборгованості перед Банком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк, зазначаючи про ненадання попередніми судовими інстанціями належної оцінки обставинам справи, зокрема умовам укладеного сторонами договору, просить:
- оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати повністю;
- оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме в рахунок погашення заборгованості з Товариства на користь Банку:
за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами - 78 496 410,38 рубля та за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату зазначених відсотків у розмірі 9 048 533,94 грн. за Договором №17- В/10,
за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 19 327 612,31 грн. та за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату зазначених відсотків у розмірі 5 639 615,01 грн. за Договором № 18- В/10,
звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з Договором іпотеки у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 6 461 804 грн.;
- стягнути з Товариства на користь Банку судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Банк не погоджується з рішеннями попередніх судових інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості: за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами та за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату зазначених відсотків за Договорами №№17-В/10 і 18-В/10.
Так, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій:
- неправильно застосовано статтю 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- невірно здійснено посилання на правові висновки суду касаційної інстанції, викладені у постановах, прийнятих з інших справ.
7. Банком також подано клопотання про передачу даної справи на розгляд обʼєднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, мотивоване необхідністю забезпечення сталості та єдності судової практики. Суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання, передбачених частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень статті 302 названого Кодексу. Зокрема, судові рішення у справах, на які посилається скаржник, прийнято за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі, тобто за обставин і доказів, відмінних від тих, які мають місце в даній справі, у залежності від яких судами й прийнято оскаржувані судові рішення.
Доводи відповідача
8. 19.04.2019 до Касаційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, з приводу якого Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.
За приписами частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. У даному разі ухвалою Верховного Суду від 18.03.2019 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.04.2019. Проте Товариством відзив на касаційну скаргу подано лише 19.04.2019, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що:
- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);
- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина девʼята статті 165).
Оскільки Товариством не подано відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. 24.06.2010 Банком та ВАТ "Одеський коровай", правонаступником якого є Товариство (позичальник), укладено Договори №№ 17-В/10 і № 18-В/10, за умовами яких позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в рублях, та на підставі додаткових угод окремими частинами (траншами) було надано кредитні кошти, а позичальник, у свою чергу, зобовʼязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені договорами, та виконати інші їх умови. У подальшому до цих договорів було укладено низку додаткових угод.
10. На виконання умов згаданих договорів Товариству було надано кредит у передбаченій договорами сумі.
11. На порушення умов відповідних кредитних договорів Товариство починаючи з грудня 2014 року перестало сплачувати проценти та "тіло кредиту", що Товариством й не заперечується. Не виконано ним і письмових вимог Банку щодо дострокового повернення всієї суми заборгованості за кредитом.
12. На забезпечення виконання зобовʼязань позичальника за кредитними договорами 30.08.2010 Товариством (іпотекодавець) і ПАТ "Дочірній банк СберБанку Росії" (іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений Договір іпотеки (з подальшими змінами). Предметом забезпечення за ним є Будівля.
13. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення суми процентів за користування кредитною лінією та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, зазначив, що, враховуючи направлення Банком Товариству вимоги про дострокове повернення кредиту, нарахування процентів за заявлений у цій справі період є неправомірним, що зумовлює й відмову у вимогах про стягнення пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів.
14. Згідно з умовами Договорів №№17-В/10 і 18-В/10 Банк, за наявності прострочення виконання основного зобовʼязання в обумовлений у цих договорах строк, використав своє передбачене останніми право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому за статтею 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.