ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №309/1229/16-а
касаційне провадження №К/9901/14279/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Хустської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 13.06.2016 (головуючий суддя: Довжанин М.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 (головуючий суддя: Онишкевич Т.В.; судді: Дякович В.П., Іщук Л.П.) у справі №309/1229/16-а (№876/4873/16) за позовом ОСОБА_1 до Хустської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Хустської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2016 серії АА №191932, якою за порушення частини 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (несвоєчасне подання звітності по ЄСВ) позивача притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 510 грн.; провадження про справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокол про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства у сфері справляння єдиного соціального внеску, складено неуповноваженою на те посадовою особою, а отже не є у розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом наявності у діях позивача складу адмінправопорушеня.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 13.06.2016 адміністративний позов задоволено: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2016 серії АА №191932, а провадження по справі закрито.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 скасовано постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 13.06.2016 в частині закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та у цій частині ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що начальником Хустської ОДПІ Мондич М.Д. за результатами розгляду складеного головним державним ревізором - інспектором сектору АЄВ ВПіЗзФО Хустської ОДПІ Бобонич О.Ю. протоколу про адміністративне правопорушення № 56 від 24.03.2016, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2016 серії АА №191932, якою за порушення частини 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування за 2015 рік; граничний термін подання якого визначено до 09.02.2016 року, а фактично подано 10.02.2016) позивача притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 510 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2016 серії АА №191932, суди попередніх інстанцій, з посиланням на частину першу статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходили з того, що протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого позивача піддано адміністративному стягненню, складений неуповноваженою на те особою, а тому не може вважатись належним доказом вчинення позивачем адмінправопорушення.
Щодо закриття провадження у справі, то суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині, виходив з того, що вирішення питання про закриття провадження по справі про притягнення до адмінвідповідальності поза межами повноважень суду адміністративної юрисдикції.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Хустська обʼєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою податкового органу, що безпідставно залишено судами попередніх інстанції без уваги, а отже є належним доказом у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення позивачем адмінправопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-1 цього Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення визначені статтею 255 цього Кодексу.
Так, зазначаючи про відсутність у посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення на те повноважень, суди попередніх інстанцій керувались частиною першою наведеної статті, безпідставно не врахувавши наступне.
Частиною другою статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у наведеній вище редакції, передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244 20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
У свою чергу, відповідно до статті 234-2 цього Кодексу, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, повʼязані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163 13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163 15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164 1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування (стаття 165 1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166 6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188 23).