ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/3471/16
адміністративне провадження №К/9901/35682/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської обʼєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у складі суддів Кононенко З.О., Калитки О.М., Бондара В.О.
у справі № 820/3471/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР"
до Київської обʼєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
24 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду із позовом до Київської обʼєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання незаконними дій щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб та земельний податок, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою від 24 жовтня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення суд зазначив, що під час камеральної перевірки перевіряються дані повноти нарахування та сплати зобовʼязань самостійно поданих платником податків, а тому дія мораторію не розповсюджується на проведення камеральних перевірок.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними дії податкового органу області щодо проведення камеральної перевірки податкової декларації по платі за землю за 2014-2016 роки, картки особового рахунку платника орендної плати за землю на 2014-2016 роки Товариства за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 20 травня 2016 року, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 2 червня 2016 року: № 0001071203 про сплату штрафу в сумі 15434,18 грн, № 0001081203 про сплату штрафу в сумі 35944,38 грн, № 0001091203 про сплату штрафу в сумі 3198,49 грн.
При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що запроваджений мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.
У липні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що фахівцями податкового органу згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності по платі за землю з юридичних осіб, за результатами якої складено акт №838/20-34-12-03-26/31342884 від 20 травня 2016 року.
Податковим органом встановлено порушення позивачем терміну сплати податкового зобовʼязання за серпень-грудень 2015, січень-березень 2016 по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
На підставі зазначених висновків податковим органом 2 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001071203, № 0001081203, № 0001091203.
Спірним питанням даної справи є можливість проведення податковим органом камеральної перевірки в період дії мораторію, встановленого Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.